За останній місяць Президент України Віктор ЮЩЕНКО ветував близько 65% “популістських” законів, ухвалених Верховною Радою.
Як повідомляє прес-служба глави держави, у 2005 році (з 24 січня) на підпис Президентові України надійшло 334 закони, з яких він у 2005 році підписав 249, у 2006 – 12, повернув до Верховної Ради України для повторного розгляду у 2005 році 57 законів, у 2006 році – 16; при цьому до 11 законів право вето застосовувалося 2-3 рази.
У 2006 році на підпис Президентові України надійшло 196 законів, з яких він підписав 113, повернув до Верховної Ради для повторного розгляду 73; при цьому до 17 законів право вето глава держави застосував 2-3 рази; подолано вето щодо трьох законів; зараз на розгляді перебуває 10 законів.
Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» В.ЮЩЕНКО підписав 30 грудня 2005 року. Зазначений закон набрав чинності 1 січня 2006 року. Тому всі вето, підписані Президентом України у 2006 році, готувались з урахуванням положень зазначеного закону.
У 2006 році пропозиції щодо повернення до Верховної Ради України для повторного розгляду 46 законів обгрунтовувались, зокрема, і їх неузгодженістю з відповідними положеннями Конституції України щодо вимоги збалансованості бюджету України, а також Бюджетного кодексу України, закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», оскільки передбачали додаткові витрати з держбюджету або зменшення надходжень до нього у 2006 та наступних роках (за оцінками Міністерства фінансів України, на суму 57,6 млрд. грн.).
За останній місяць (з 11 березня 2006 року) Президент України заветував 47 законів (із 73 розглянутих, що становить близько 65%; таким чином, наприкінці строку повноважень Верховної Ради України, коли вона почала все частіше приймати популістські закони, цей показник суттєво зріс – зазвичай він становив 30-40%).
Найчастіше підставами для застосування права вето були невідповідність положень законів, внесених на підпис, Конституції України, міжнародним зобов`язанням України, економічним можливостям держави, обмеження конституційних прав людини, неузгодженість з іншими законами, які є базовими у відповідних сферах (Бюджетний кодекс, закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», податкові закони тощо).
