Завод «Індар» допоміг розв'язати головну проблему забезпечення хворих на діабет безкоштовними препаратами, вважає професор, член-кореспондент НАН і АМН України, президент Асоціації ендокринологів України, директор Інституту ендокринології і обміну речовин ім. В.П.Комісаренка Микола ТРОНЬКО.
Як зазначається у коментарі ученого, переданому агентству УНІАН, «на новому заводі вдалося налагодити повний технологічний цикл виробництва препаратів інсуліну. Таких підприємств не те що в Європі, а й у світі можна полічити по пальцях однієї руки. Притому створено «Індар» силами виключно вітчизняної науки».
На думку М.ТРОНЬКА, «підприємство з виготовлення таких необхідних ліків змогло виникнути завдяки наявності в Україні відмінної школи ендокринології, наукових кадрів, навчених технологів. Тому повернути науку на «Індар», забезпечити умови для розвитку і виробництва українських інсулінів – це пріоритетне завдання, яке необхідно вирішити невідкладно».
Як відзначив М.ТРОНЬКО, «було розроблено програму запуску цього заводу, яку активно підтримували два президенти – спочатку Л.КРАВЧУК, а потім і Л.КУЧМА. Хотів би підкреслити, що українські інсуліни за якістю відповідають американським і європейським стандартам фармакопеї, хоча зараз у нас багато спекулюють на питаннях якості. І проблема забезпечення хворих на цукровий діабет інсулінами була розв'язана: у нас є всі можливості повністю забезпечити препаратами хворих на діабет. Ключову роль в організації "Індару" зіграв Олексій ЛАЗАРЄВ - учений, доктор біологічних наук».
Також М.ТРОНЬКО підкреслив, що «Індар» - підприємство стратегічного значення, а інсулін - стратегічний препарат, який належить до життєво необхідних. Підприємство відвідував особисто президент Академії наук України Борис ПАТОН і залишився задоволений ефективною змичкою науки і виробництва, такою нечастою в наші непрості часи».
У свою чергу кандидат медичних наук, заслужений лікар України Анатолій ГУРСЬКИЙ відзначив, що «Рівненщина одержувала десь 70% інсулінів виробництва заводу "Індар", зараз ця цифра дещо знизилася - 54-56%. Олексій ЛАЗАРЄВ до нас в область часто приїжджав. Проводив зустрічі, конференції. Переконував лікарів, доводив переваги вітчизняних інсулінів. І знаходив розуміння серед ендокринологів».
На думку експертів, «вітчизняні інсуліни не поступаються за якістю імпортним, а всі розмови на цю тему - це чистої води спекуляції. Ускладнення від них такі самі бувають, як і від іноземних препаратів. Зараз наші виробники випускають картриджі, шприц-ручки - це зручно, особливо для хворих, які втратили зір. «Індар» також допоміг нам колись організувати кабінет діабетичної стопи.
Наприкінці ХХ століття Україна переживала шоковий дефіцит: у 1999 році по країні забезпеченість препаратами інсуліну становила лише близько 22%. Ті 3/4 хворих, що не мали доступу до ліків, одержували ускладнення, а то й вмирали».
