Нещодавно багато хто шукав "зраду" в тому, що відступ російських військ з Херсона, нібито, став результатом таємних домовленостей між Вашингтоном та Москвою. Західні медіа писали, що нібито саме з цими "домовленостями" був пов'язаний візит радника президента США з питань нацбезпеки Джейка Саллівана до Києва. Мовляв, саме такі "таємні умови" обговорювалися також на зустрічі очільника ЦРУ Бернса з головою зовнішньої розвідки РФ Наришкіним у Туреччині.
Безперечно, протягом місяця перед самітом "Великої двадцятки" Кремль постійно подавав сигнали про готовність до переговорів. РФ прямо закликали США натиснути на Зеленського. А в одному зі звернень Путін навіть назвав українського президента "партнером". Це виглядало як різка зміна риторики, якщо порівнювати його слова зі зверненням після 24-го лютого. Путін розуміє, що затягування війни в умовах успішного контрнаступу ЗСУ серйозно погіршує його ситуацію.
Тому, можна сказати, було активізовано всіх агентів впливу: політиків, клерків, експертну спільноту. Це й сформувало наратив, який так часто озвучувався протягом останнього місяця: про необхідність посадити Зеленського за стіл переговорів із Путіним.
Інша річ — американські ЗМІ. Подібні статті були і у Washington Post, і у The New York Times, які симпатизують демократам і, безумовно, мають джерела в адміністрації Байдена.
Але насправді нічого нового не сталося. Загальновідомий факт, що і в адміністрації президента США, і в Конгресі є прихильники якнайшвидшого завершення конфлікту й початку прямих переговорів Байдена з Путіним про Україну. Це вагомі гравці, які виступають за врегулювання конфліктів з урахуванням інтересів Кремля. Підтвердженням тому були не лише заяви конгресменів — прихильників екс-президента США Дональда Трампа, але лист 30 демократів Байдену з проханням розпочати прямі переговори з Путіним.
Загальновідомий факт, що і в адміністрації президента США, і в Конгресі є прихильники якнайшвидшого завершення конфлікту й початку прямих переговорів Байдена з Путіним про Україну
Почасти цей шквал публікацій в американських медіа про переговори був пов'язаний з виборами до Конгресу США. З іншого боку, це був просто звичайний зондаж. Адже, як ми знаємо, диму без вогню не буває. У цьому контексті дуже промовистою можна назвати заяву голови Об'єднаного комітету начальників штабів генерала Марка Міллі про "необхідність ловити момент можливості для переговорів".
Але всі ці спроби підштовхнути до переговорів з Росією провалилися. Ключову роль цьому зіграло слово президента США Байдена. Буквально сьогодні на саміті "Великої двадцятки" він підтвердив, що час для переговорів ще не настав. Байден заявив, що жодних переговорів про Україну без України не буде, а умови для домовленостей може висувати тільки Київ. Ця заява перекреслила все, раніше написане в американській пресі.
Президент Володимир Зеленський, своєю чергою, чітко окреслив позицію України: жодних територіальних поступок Росії, лише повна деокупація української землі. У цьому сенсі позиція Києва залишається незмінною та підтримується Сполученими Штатами, які є головним донором військової та фінансової допомоги Україні.
Тож українцям варто заспокоїтись. На тлі успіхів ЗСУ, деокупації Херсона, втечі російських військ з правого берега Дніпра, жодних перспектив йти на якісь територіальні поступки й не було. І жодних передумов підписання будь-якого "Мінська-3" найближчим часом не буде. Особливо, з огляду на те, чим закінчився попередній "Мінськ-2".
Максим Ялі, кандидат політичних наук, професор Національного авіаційного університету, член-кореспондент Академії політичних наук України
