У найближчі тижні США планують назвати свою військову місію з підтримки України і призначити генерала, який очолить зусилля з навчання і надання допомоги. Проте це не означатиме надання нашій країні нового статусу. Йдеться про створення центру прийняття рішень, через який будуть проходити усі питання, пов'язані з закупівлею зброї для України.
По суті, американці покращують власну координацію у процесі надання допомоги. Тим більше, що мова йде про дуже великі замовлення й поставки зброї західного виробництва та потоки грошей. Тому створення такого центру — логічний крок США.
Але першою причиною його створення, ймовірно, стала спроба уникнути критики за будь-які інциденти, пов'язані зі зникненням або перепродажем зброї. Заклики зробити процес більш регульованим звучали як від демократичної, так і від республіканської партії.
Така критика, зокрема від опозиції, має велике значення для Байдена, враховуючи, що у листопаді заплановані проміжні вибори до Конгресу. Зрозуміло, що Білий дім мав відреагувати. Мовляв, ми усе контролюємо.
До того ж цей крок — можливість перекласти відповідальність на конкретну групу людей, аби надання допомоги для України не асоціювалось лише з Байденом.
І добра новина для України в тому, що ця структура нікуди не зникне, навіть після зміни влади у США. Тобто її зможе успадкувати навіть нова адміністрація Білого дому.
Наступна причина надання назви цій місії в тому, що в США взяли до уваги: скоріше за все, війна РФ проти України розтягнеться на кілька років. Тож потрібно вже зараз подумати про те, як краще розраховувати ресурси, планувати виділення коштів та формувати бюджет окремою статтею (тобто не так, як процес відбувався до цього).
Наприклад, коли у поточному році закони просто протягувались через Конгрес, вони не завжди знаходили розуміння в американських парламентарів. Згадайте, коли нещодавно виділяли $40 млрд на все, що пов'язано з Україною, законопроект ледь не заблокували.
По суті, США демонструють завершення етапу ad-hock із ситуативним прийняттям рішень про надання допомоги та готуються до довготривалої війни з РФ.
Так, потрібно було визначити структуру, відповідальну за місію США з підтримки України. Очевидно, що тепер Пентагону доручать зібрати команду, яка опікуватиметься цими питаннями. Безпосередньо генерали Пентагону не можуть впливати на ухвалення рішень. Проте саме цей призначений генерал, зможе впливати на думку парламентарів США. Тобто, відповідно до мандату, який йому буде надано, він зможе доповідати чи звітувати в Конгресі про результати операції, а також залучати кошти. Адже саме Конгрес США буде відповідати за це.
З американського погляду, процес надання Україні допомоги стане більш рутинним, звично бюрократичним та централізованим.
Що це значить для України? З одного боку, буде більше контролю. А тому складно прогнозувати, чи буде Україна швидше отримувати зброю. Скоріше, створення додаткової бюрократичної процедури навіть сповільнить певні процеси. Але тут ми нічого не зробимо: є вимоги американського законодавства та виборців США.
Та з точки зору стратегічних інтересів України, потрібно бачити позитив. Навіть якщо США тепер передаватимуть нам зброю повільніше, ми все одно вже не будемо гадати: чи будуть військові поставки, чи ні. Тепер зможемо бути впевнені, що допомога надходитиме ще довго. А от чи будуть ці поставки зброї покривати потрібні нам обсяги — все ще питання.
Ілія Куса, аналітик-міжнародник, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу аналітичного центру "Український інститут майбутнього".
