Російський диктатор Володимир Путін, який розраховував на швидку перемогу у війні, спершу не хотів призначати командувача військ в Україні, прагнучи оголосити вторгнення особистою перемогою. Та зрештою це, разом із постійними ротаціями військового керівництва, призвело до дезорганізації армії, констатує американський Інститут вивчення війни (ISW) у сьогоднішньому зведенні.
Американські експерти аналізують історії всіх російських командувачів – Олександра Дворнікова, Геннадія Жидка, Сергія Суровікіна, Олександра Лапіна, Михайла Теплинського, Олега Макаревича, Валерія Герасимова та інших. Вони стверджують, що спершу Путін взагалі не хотів призначати командувача вторгненням, але швидкої перемоги і не сталося і зробити це все ж довелося.
"Путін, ймовірно, намагався представити себе як головнокомандувача та натхненника успішного вторгнення в Україну. Захоплені російські військові плани показали, що Кремль очікував, що російські сили захоплять Київ за лічені дні, і Путін, ймовірно, хотів оголосити це швидке вторгнення особистою геополітичною перемогою. … У Путіна немає військового досвіду, що, можливо, ще більше сприяло його рішенню не призначати командувача для свого вторгнення, який міг би посунути його, приписавши собі заслуги в очікуваній драматичній перемозі", – пишуть аналітики та проводять аналогії з радянським лідером Йосипом Сталіним, який мав обмежений воєнний досвід і заздрив військовим подвигам і славі маршала СРСР Георгія Жукова під час Другої світової війни.
Коли в квітні командувача військ було призначено (спершу ним став Олександр Дворніков, за півтора місяці – в кінці травня 2022 року – його змінив Геннадій Жидко) Путін зробив усе, аби не давати генералам усю повноту влади, акцентують аналітики. Саме з цією метою упродовж перших 8 місяців повномасштабної війни Путін не призначав командувачів, які б не виконували подвійних функцій, вважають аналітики. Зокрема, Дворніков і Жидко окрім управління угрупуванням російських військ в Україні також залишалися головами своїх військових округів.
"Подвійні ролі, надані Жидку та Дворнікову, ймовірно, були результатом тривалого небажання Путіна зробити якогось окремого генерала надто видатним. І Жидко, і Дворніков фактично стали першими серед рівних, а не зайняли особливу та унікальну позицію, явно випереджаючи інших командувачів військових округів. Навіть після кількох серйозних невдач Путін не призначав головного командувача театром бойових дій без інших обов’язків до закінчення восьми місяців війни", – пишуть аналітики.
В ISW наголошують, що такий підхід також дозволив російському диктатору легко ротувати командний склад – прибирати командувачів після невдач на фронті без сильного зниження, а потім повертати за потребою.
"Прихильність Путіна до ротації персоналу та відмови від прямого звільнення командирів є символом його стилю внутрішнього правління, стилю керівництва, який не дуже підходить для керівництва армією, яка веде дорогу війну. Путін давно проводив ротацію персоналу на урядових посадах, щоб гарантувати, що жодна фігура не накопичить надто багато політичного впливу та не збреже підтримку серед конкуруючих фракцій. Путін також регулярно уникає прямого звільнення чиновників, а замість цього тимчасово знижує їх у посаді, щоб спонукати їх прагнути повернути собі його прихильність і зберегти варіанти майбутніх призначень. … Рішення президента Росії Володимира Путіна вторгнутися в Україну без чіткої та доктринальної командної структури та його небажання призначити загального командувача театру дій мали тривалий вплив на структуру російського командування в Україні. Регулярні зміни командування Путіним призвели до дедалі більшої фракціонізації російської армії та дезорганізації командних структур, що погіршує здатність російської армії проводити згуртовану кампанію в Україні", – вважають аналітики.
Окрему увагу аналітики приділили голові Генштабу Валерію Герасимову, проти якого виступають ватажок ПВК "Вагнера" Євген Пригожин та чеченський лідер Рамзан Кадиров. ISW вважає, що Путін намагається зберігати баланс між групою, яка підтримує Герасимова, та його противниками, заграючи то з однією, то з іншою стороною. Це внесло ще більший хаос в управління військами і призвело до постійної боротьби підрозділів один з одним. Також експерти впевнені, що Путін не вважає Герасимова людиною, яка зможе підірвати його авторитет як лідера вторгнення в Україну.
Останні ротації в армії РФ – головне
Минулого тижня у вищому військовому керівництві РФ пройшли чергові перестановки, зокрема, був знятий з посади "Маріупольський м'ясник" – заступник Міністра оборони Михайло Мізінцев.
Крім того, нових керівників отримали три органи управління, які пов'язані з управлінням формування російських сил, забезпеченням військ і наглядом за тиловим забезпеченням.
Також у Міноборони РФ з'явився "засланий козачок": до Міністра оборони Сергія Шойгу приставили людину з Росгвардії Олексія Кузьменкова.
