Науковці вирішили поєднати літературне моделювання вигаданих світів із кліматичними дослідженнями. Коли англійський письменник Дж. Р. Р. Толкін створював свій фантастичний світ Середзем’я, він називав авторів "підтворцями" - людьми, які будують вигадані реальності з власними, але внутрішньо узгодженими законами. Щоб такий світ виглядав переконливо, читачі підсвідомо застосовують так званий принцип "мінімального відхилення". Він передбачає, що все, що не є прямо магічним - наприклад, гравітація чи погода на планеті - має підкорятися законам реального світу, пише The Independent.
"Саме з цієї логіки науковці вирішили поєднати літературне моделювання вигаданих світів із кліматичними дослідженнями. У новому дослідженні вони використали складні комп’ютерні програми - ті самі, що застосовуються для прогнозування клімату Землі, - щоб змоделювати погоду у відомих фантастичних всесвітах", - зазначають автори.
Йдеться про Середзем’я з творів Толкіна, континент Вестерос із серії "Гра престолів" за книгами George R. R. Martin, а також далеке майбутнє Землі з циклу Колесо часу. Окрім того, дослідники створили кліматичну модель для вигаданого світу одного з авторів роботи.
Хоча така робота може здатися жартівливою, вона має цілком серйозні наукові цілі, підкреслює ЗМІ. По-перше, моделі дозволяють доповнити вигадані світи деталями, яких не описав автор. По-друге, це новий спосіб пояснювати широкій аудиторії основи кліматичної фізики. А дослідження поведінки кліматичних моделей у фантастичних умовах допомагає краще зрозуміти їхню роботу.
Чому Туманні гори справді "туманні"
Автор "Володарі перснів" славився неймовірною увагою до деталей. Він ретельно прораховував відстані, тривалість подорожей і навіть напрямок вітру на різних етапах маршруту героїв. Спираючись на створені письменником карти, дослідники ввели до кліматичної моделі топографію Середзем’я - висоту суші та глибину океанів.
Оскільки Толкін задумував цей світ як давню версію нашої планети, вчені припустили, що фізичні параметри - радіус планети, швидкість обертання та відстань від Сонця - були такими самими, як на Землі. Після цього вони змоделювали клімат.
Результати виявилися вражаюче точними. Модель показала клімат, подібний до Західної Європи та Північної Африки - що не дивно, адже саме ці регіони надихали Толкіна.
Найбільше опадів припадало на район Туманних гір і території на захід від них. На східному боці формувався так званий "дощовий тіньовий ефект", коли повітря, піднімаючись над горами, охолоджується і втрачає вологу у вигляді дощу чи снігу.
Модель також передбачила значні лісові масиви на більшій частині Середзем’я. Це узгоджується зі словами персонажа Елронда про те, що колись білка могла дістатися від Ширу до Дунланду, жодного разу не торкнувшись землі.
Нестабільні пори року у Вестеросі
Однією з головних особливостей світу "Гри престолів" є непередбачувані та надзвичайно довгі пори року у Вестеросі. Ця особливість має важливу роль у сюжеті - зокрема, вона дозволяє Білим Ходокам просуватися на південь під час тривалої зими. Астрофізики та кліматологи давно намагалися пояснити цей феномен. Серед гіпотез - подвійні зоряні системи або масштабна вулканічна активність, однак жодна з них не створювала стабільної придатної для життя планети.
У новому дослідженні вчені перевірили іншу версію - хаотичну зміну нахилу осі планети. На Землі стабільний нахил осі забезпечує регулярну зміну пір року. У моделі ж вісь планети "гойдалась", немов нестійка юла. Результат був несподіваним. Якщо планета робила повний "перекид" осі за одну орбіту, одна її півкуля постійно залишалася б повернутою до Сонця, створюючи безкінечне літо або зиму.
"Що ж може спричиняти раптову зміну сезону? На Землі стабільність осі підтримує гравітаційний вплив Місяця. У світі Вестеросу є лише один супутник, але легенди розповідають, що колись їх було два, поки один не "наблизився надто близько до Сонця і не розколовся від спеки". Науковці припускають, що втрата другого супутника могла дестабілізувати вісь планети. Це дає фізично правдоподібне пояснення загадкових сезонів у світі Мартіна", - пише видання.
Кліматологія допомагає створювати фантастичні світи
Кліматичне моделювання може бути корисним не лише для аналізу вже відомих історій. Воно також допомагає створювати нові вигадані світи. Саме так сталося під час роботи над фантастичним світом Терріос, який розробляв популяризатор кліматичної науки Джон Кук. Разом із науковцями він змоделював клімат цієї планети. Отримані результати дали точні дані про температуру, опади та вітри на кожному етапі подорожі персонажів різними біомами. Це зробило світ більш логічним і деталізованим, а історію - переконливішою для читачів.
На думку дослідників, застосування фізики до вигаданих світів - це захопливий спосіб зацікавити широку аудиторію складними екологічними темами.
Зрештою, використання кліматичних моделей відповідає вимозі Толкіна: навіть найфантастичніші світи мають зберігати правдоподібний баланс між законами реальності та магією. І, як показують такі дослідження, коли наука й мистецтво перетинаються, результат може бути не менш захопливим, ніж самі історії.
Наукові припущення
Нагадаємо, науковець Стівен Гокінг висловлював думку щодо кінця світу та називав 5 його сценаріїв для людства. Зокрема, це глобальне потепління, штучний інтелект, який захопить світ, генна інженерія - багаті знайдуть спосіб генетично поліпшити себе і своїх дітей, що в кінцевому підсумку призведе до появи нової раси надлюдей і можливого жорсткого конфлікту поліпшених і неполіпшених людей. Також, на думку вченого, кінець світу може настати через інопланетян та невдалу колонізацію інших планет.
