Звісно, набагато краще було б, якби свідомі громадяни України самі приймали відповідне рішення і не нав’язували музику, яка провокує конфліктні ситуації. Але, оскільки в нашому суспільстві зі свідомістю поки що погано, як на мене, питання музики в громадських місцях краще врегулювати державі.

Наприклад, мене завжди дивує, коли під час Різдвяних свят на Хрещатику виставляють колонки, з яких постійно гримить музика. Маючи сотні українських колядок і щедрівок, та й не тільки українських, чому в такі свята нам крутять якусь незрозумілу музику, яку підбирає невідомо хто? Наскільки було б гарно і святково, якби ми слухали колядки і щедрівки.

Так само останнім часом в мережу викладають безліч відео конфліктних ситуацій, коли пасажири роблять зауваження водіям з приводу музики. Це стосується і маршрутних бусів у місті, і міжміських автобусів. І суть конфліктів, в принципі, всюди однакова.

Відео дня

Потрібно запускати нову потужну та оптимістичну хвилю, яка б могла формувати нові смаки

У нас водії слухають шансон, люди в барах і ресторанах відпочивають під російську «попсу»... Чому так? Бо ми так звикли. У нас десятиліттями така музика активно пропагувалася, інформаційний ринок був незахищений. І люди сформувалися саме в такій мові, в таких музичних стилях і форматах. Їх можна звинувачувати у поганих смаках… Але чого б не звинуватити музичні канали, які формують ці музичні смаки? Або радіостанції — які також несуть відповідальність за ту ситуацію, яку ми маємо сьогодні? Людям це подобається, бо їхній смак уже сформований.

За таких умов потрібно запускати нову потужну та оптимістичну хвилю, яка б могла формувати нові смаки.

Якщо згадати випадок у Тернопільскій області, коли дівчина зробила водієві маршрутки зауваження з приводу російської «попси», то показовим був наступний момент: водій запитав у інших пасажирів, кому ще така музика заважає, але всі пасажири промовчали — жоден не підтримав позицію цієї дівчини. Якщо зважати на цей випадок, постає питання — чи буде підтримана спроба врегулювати питання музики в громадських місцях? Але згадайте, як було, коли в Україні заборонили користуватися соціальною мережею «Вконтакте». Тоді всі кричали: «Без «Вконтакте» нам не жить!». Але ж живем якось… Тому й без шансону з російською «попсою» ми теж спокійно проживемо.

Такий приклад... Коли дитина пхає пальці в розетку, її б’ють по руках, а не кажуть: «Ти знаєш, в принципі, в розетку можна запхати пальці і навіть викрутку, але для цього треба знати такі правила безпеки…». Ні, руку дитини відтягують від розетки, щоб її не вдарило струмом, а потім уже пояснюють — чому. От зараз ми живемо в такій ситуації, коли треба «відсмикнути руку від розетки», а потім уже роз’яснити, чому ми це зробили. Скільки можна наступати на одні й ті самі граблі? Комунікація, пояснення, громадське обговорення мають бути.

Впихаєш у вуха навушники і слухаєш усе, що тільки хочеш, немає жодних обмежень

Крім того, багато людей не займають жодної позиції. Вони не хочуть ставати учасниками конфлікту, займати якусь сторону... Вони хочуть, щоб від них відчепилися, дали їм спокій. І тут питання не в їхніх музичних смаках, а в їхньому настрої — «не хочу зайвих балачок, не хочу зайвих конфліктів і провокацій — хочу їхати тихо». І, в принципі, люди ж якось раніше їздили в громадському транспорті без музики, в тиші — і нічого. Люди просто спілкувалися між собою. Тим паче, зараз майже у кожного є гаджети, телефони, навушники… Впихаєш у вуха навушники і слухаєш усе, що тільки хочеш, немає жодних обмежень.

А водій… Водій повинен бути уважним за кермом, він має слідкувати за дорогою, а не слухати музику і влаштовувати конфлікти в маршрутці. А зараз у нас водії і говорять по телефонах, і сваряться з водіями, що їдуть по сусідній смузі… Якщо у нас не можуть відучити водіїв говорити по телефону, коли вони за кермом, то з музикою, напевно, буде непросто. Україна — країна непокараного зла. У нас можна порушувати закони як завгодно, тільки прикритися картатою ковдрою, і все, все буде добре.

Для того, щоб ніхто нікого не дратував, щоб не виникали зайві конфлікти, краще врегулювати це питання, унормувати цей аспект життя, і щоб наші громадяни стали законослухняними. Це було б просто ідеально.

Напевно, Україні варто взяти до уваги досвід інших країн. Так, у Південній Кореї, коли ти їдеш у громадському транспорті на довгу відстань, то, по-перше, ти не можеш їхати не пристебнувшись паском безпеки — в автобусі все буде пікати, доки ти не пристебнешся, по-друге, пасажир можна обрати музичний канал на свій смак і в навушниках слухати те, що йому подобається.

Сьогодні трапляються бійки через музику в громадських місцях, але де гарантія, що завтра від бійок не перейдуть до стрілянини?

А у нас одна людина хоче спати, інша їде втомленою з роботи і хоче спокою, а їм крутять музику, яка їм неприємна, яка дратує. Зрозуміло, що від бідності ми їздимо в чому попало... Але, щоб не провокувати конфлікти з приводу музики у транспорті, краще слухати тишу. Це, по-моєму, ідеально. Або — спів пташок чи шум моря.

Хто має займатися цим питанням? Я думаю, що такого роду рішення мають приймати міські ради, а не Верховна Рада. Але краще з цього приводу радитися з юристами. В будь-якому разі, можна на якому завгодно рівні прийняти рішення, але треба, щоб його виконували.

Сьогодні трапляються бійки через музику в громадських місцях, але де гарантія, що завтра від бійок не перейдуть до стрілянини? Адже в країні йде війна, в руках людей багато зброї. Велика кількість чоловіків були на сході, на війні, і можуть «вирішувати ситуацію» не тільки зауваженнями чи, як жінки, криками та істериками...

Тому дуже важливо не провокувати конфлікти ні в яких масштабах. І для цього потрібно врегулювати ці питання з музикою, з оголошеннями тощо. Вирішити їх можна, провівши велике громадське обговорення, провівши дискусії з цього приводу на ток-шоу. Це зробити не так вже й складно. Але потрібно почути, як на це реагує суспільство, що думає.

Буде важливо пояснювати людям, чому прийняте таке чи інше рішення. Я за просвітництво, за пояснення, за широке обговорення, за врегулювання конфліктів. Але позиція держави повинна бути сильною і однозначною. Потрібно не стільки забороняти чи карати, скільки пояснювати.

Так і з музикою — декілька штрафів, і все, не треба влаштовувати конфліктів

Якими можуть бути покарання? Тільки штрафи. Але штрафи повинні бути відчутними. Якщо водія оштрафують на 17 гривень, то він посміється і буде робити далі те, що хоче.

Колись у Литві водій, з яким я їхала, порушив швидкісний режим, і нас оштрафували на 150 євро. І я пам’ятаю до сьогоднішнього дня, що в Литві не можна порушувати швидкісний режим — коли сума штрафу серйозна, людина краще запам’ятовує правило.

Так і з музикою — декілька штрафів, і все, не треба влаштовувати конфліктів. Так, наприклад, пасажир записує цю ситуацію на відео, пише скаргу, фотографує водія чи номер його авто — і той сплачує штраф.

До речі, саме за такою системою живуть німці — можна сказати, за «системою доносів», системою оповіщення громадян. У Німеччині це називається громадянською позицією і громадянською відповідальністю. Якби у нас карали за порушення правил, ми б теж були більш законослухняними.

Анжеліка Рудницька, співачка, телеведуча, засновниця «Території А», волонтер, радник міністра культури України