Є пара речей, зробивши які зараз, можна істотно полегшити процес навчання для дітей і якісно покращити шкільну систему. Про це розповідає психолог Катерина Гольцберг в новому випуску журналу "Новое время".
Створити інститут тьюторства.
Особливо це актуально в початкових класах, але і старшим дітям знадобиться. Є кілька приватних шкіл у Києві й одна державна, де є обов'язковий другий вчитель у класі. Такий формат вирішує безліч проблем.
"У класі 30-35 людей з різними темпераментами, способами сприйняття інформації і потребами. Хтось відволікається, хто погано себе почуває, хтось втомився, хтось готовий працювати. Чи у стані один вчитель, зберігаючи змістовну активність, оперативно відгукуватися на потреби всіх дітей? Замість того щоб контролювати навчальний процес, вчитель починає контролювати настрій і здатність бути включеними в зміст уроку 30 дітей різного ступеня активності. Звідси і професійне вигорання", - каже психолог.
Читайте такожПерший раз у перший клас: як підготувати дитину до школи
"Другий викладач може стежити за наявністю матеріалів для роботи (ручок, лінійок, ножиць), допомагати тим, хто потребує миттєвої допомоги (правильно тримати ножиці, застебнути гудзики, сходити в туалет), надавати підтримку, коли дитина зневірилася, засмучена або втратила увагу", - додає вона.
Відмінити домашні завдання.
Хоча б в початковій школі, а в середній — скоротити до мінімуму, перетворивши в практичну роботу.
"Мова не про пошук готових рефератів в інтернеті, як заведено зараз, а про те, щоб на практиці вивчити те, що пройдене в теорії. Наприклад, моделювання або експериментальне дослідження. Шкільна система фактично перетворює батьків в непрофесійних дублерів, які повинні замінити вчителя, не маючи для цього ніяких навичок викладання", - пише Катерина Гольцберг.
Читайте такожКупуємо канцтовари. Скільки коштує зібрати дитину в школу?
Знизити вагу шкільного портфеля.
"Здавалося б, як вона впливає на якість освіти? Але у тяжкості портфеля закладено все: і непотрібність більшості додаткових зошитів, особливо для домашніх робіт, і кількість підручників, і, звичайно, здоров'я дітей. Я знаю школу, де у дітей немає портфелів, а значить, немає домашніх завдань, немає конфліктів і сварок вдома, немає ризику забути зошит, щоденник, спортивну форму. Може, це вирішило б проблему шкільного стресу?" - наголошує психолог.
Актуалізувати роботу психолога.
"На жаль, робота психолога зараз зведена до того, що він для чогось тестує дітей, на жаль, навіть не розуміючи мети і не уявляючи, що він буде далі з цими результатами робити. Виходить, що вся його праця — це отримання нікому не потрібних статистичних даних, які навіть застосувати він не завжди може. Я впевнена, що було б значно більше користі від лекцій для батьків і вчителів про вікові особливості дітей, про правила регулювання взаємовідносин в сім'ї, про особливості підліткового віку, про те, як мотивувати дітей вчитися", - пише фахівець.
Вона також впевнена, що потребують допомоги психологів самі вчителі, яким іноді просто ні з ким порадитися і поділитися наболілим. "Психолог у школі повинен зайняти місце активного учасника, а не стороннього спостерігача і споглядальника проблем, як це прийнято зараз", - впевнена Катерина Гольцберг.
Повний матеріал "Школа нещасних дітей" читайте у свіжому випуску журналу "Новое время".
