В кінці травня Міністерство освіти і науки України видало наказ про запровадження змін у типові навчальні плани для учнів 5-11 класів. Вважаю, що цей крок є своєчасним, оскільки саме зараз відбувається попередня тарифікація вчителів. Кожен педагог, який йде у відпустку, повинен розуміти, на яку кількість годин може розраховувати в наступному навчальному році.
Проте, зміни, які ввело Міністерство, не вирішують основних проблем середньої школи, але очікувати миттєвої реформи не варто. Спробую пояснити чому.
Зі Львова важко зрозуміти, яких зусиль докладає Міністерство і місцеві органи управління освітою, щоб в школах Донецької, Луганської області, Криму завершити навчальний рік, а для їх випускників провести ЗНО, яке є перепусткою у подальше навчання. Отже, неоголошена війна, яка триває на Сході України має сильний вплив і на діяльність Міністерства.
З іншого боку для всього освітнього простору важливіше, щоб ще на цій сесії Верховної Ради прийняли новий Закон «Про вищу освіту», - робота над ним розпочалася ще в 2009 році. І на це теж велике зусилля скеровує Міністерство. Це – одні з основних пріоритетів.
У справі реформування середньої освіти не варто квапитися. Коли приймуть закон «Про вищу освіту», тоді слід активніше працювати над базовим Законом «Про освіту». І ця робота вже ведеться. А тоді вже готувати новий Закон «Про середню освіту». Комплексна реформи потребує для підготовки часу. За 100 днів її не зробиш.
Щодо змін, які зараз внесені, то на мою думку, це реакція на поточні події. У навчальних планах додали 0,5 години в тиждень на предмет «Захист вітчизни». Я не впевнений, що цим кроком досягнемо очікуваного результату. В освіті більше залежить від того хто викладатиме предмет, і у меншій мірі програма і час. Проте, коли в країні йде війна, готувати учнів до захисту Вітчизни треба. Це - питання більше політичне ніж педагогічне.
Наступне нововведення – Міністерство відмінило обов’язковість запровадження вивчення другої іноземної мови. Загальноосвітні школи в Україні (мова не йде про спеціалізовані школи з поглибленим вивченням іноземної мови, гімназії, ліцеї) не забезпечують належний рівень знань хоча б однієї іноземної мови. Особливо це стосується шкіл у сільській місцевості, а - їх більшість. Якщо ми не навчили дітей англійської, а вже починаємо вчити німецької чи французької – результат буде нульовий. Тож цілком розумно Міністерство дало право школам визначатися у залежності від умов, як використовувати години, які в начальних планах передбачалися для вивчення другої іноземної мови. Цей крок повинен привчити шкільні колективи до відповідальності. Вони самі мають визначити, бажано у консультації з батьками учнів, чи запровадити вивчення другої іноземної мови, чи дати ці години додатково на вивчення основної іноземної мови, чи скерувати їх на поглиблене вивчення інших предметів.
Окрім того, цілком справедливо збільшено можливості для вивчення мов національних меншин.
Але ці зміни – косметичні. Громадськість має зрозуміти, що очікувати реальних змін в середній освіті потрібно з прийняттям нового Закону «Про освіту». Давайте попрацюймо спільно рік, а може навіть два і приймемо нову концепцію розвитку середньої освіти на найближчі 10 років.
Що на мою думку потрібно змінити у навчальних планах – це подолати багатопредметність і збільшити тривалість навчання. Тобто повернутися до 12-річної середньої освіти і збільшити тривалість навчального року.
Багатопредметність не вмотивовує учнів вчитися. Предмет, який читається раз чи півтори рази на тиждень – гроші на вітер. Це - для тарифікації вчителя. Не для учня. У семестрі учні повинні мати не більше 7 предметів, частина яких має йти за вибором учня. Але зробити це – складно. Інша традиція у нас. Для цього потрібно підготувати нові програми, надрукувати нові підручники, підготувати вчителів і зрештою батьків. Залишається невирішеним питання 12-го класу та й тривалості навчального року.
За кількістю годин, які учні проводять у школі, ми значно відстаємо від інших країн. У таких умовах важко бути конкурентно здатним. Або стає необхідним компенсувати цей час у репетиторів, що і відбувається.
Чи здаємо ми собі звіт з того, що сьогоднішні діти навчаються в основній і старшій школі на рік менше, ніж їхні батьки в радянські часи. Один рік навчання додався у початковій школі, а кількість років, які діти проводять в основній і середній школі не змінилася. Як вчилися сім років, так і вчаться далі. Правда, раніше вчилися і в суботу. А це у навчальний рік - 34 дні. Коли перемножимо ці дні на 7 років, то набереться 238 днів. Це – більше ніж тривалість одного навчального року. Ось така арифметика. Якщо ми хочемо отримати якісні зміни в освіті, то повинні більше працювати, докладати більше зусиль.
Надолужити цю нестачу можна збільшити тривалість навчального року. У свій час, в Законі «Про середню освіту» була норма, що навчальний рік для початкової школи тривав 175 робочих днів, а в основній і середній – 190. (У 2010 році Табачник цю норму зняв, провівши зміни до Закону «Про середню освіту» і встановив у 2012 році, рік Євро-2012, рекорд по найкоротшій тривалості навчального року для випускників у країні, де не йде війна). Зауважимо, що 190 днів ніяк не вдавалося набрати тим, хто був на 5-денці. Тому ввели двотижневі літні практики, які особливої якості в навчанні не додавали. Треба погодитися, що три місяці канікул – це багато. Оптимальним є два місяці. Наприклад, навчання в школах Німеччині закінчується в кінці липня, а новий навчальний рік стартує з 14 вересня. Але проти зменшення канікул будуть у першу чергу вчителі, а також учні і частина батьків.
Простих рішень немає. Тому педагогічній громадськості і не тільки педагогічній треба докладатися, щоб випрацювати правильну стратегію змін у середній освіті. Користаймо з того, що Комітет з питань освіти і науки Верховної ради України і МОН відкриті до співпраці.
Павло Хобзей
Проректор Українського католицького університету
