Миколаїв з самого початку війни є одним з основних напрямків для наступу російських окупантів. Щоправда, всі спроби варварської орди захопити це південне місто або його обійти обернулися провалом. В останні дні Збройні Сили України перейшли в контратаку і відкинули основні сили противника на десятки кілометрів.
Цими днями у багатьох українців Миколаїв асоціюється з головою обласної Військової адміністрації Віталієм Кімом, який щодня у своєму Telegram-каналі викладає позитивні відео про життя регіону. Саме цей життєстверджуючий настрій і допомагає місцевим жителям вирішувати головне завдання - захищати місто і, тим самим, зриває плани ворога щодо подальшого наступу на Одесу. За успіхи на цьому терені Миколаїв на минулому тижні заслужено отримав звання Міста-героя.
Сьогодні кожен день життя українців мало чим відрізняється від попереднього, тому і виникає відчуття, що ми стали героями фільму "День бабака". А для миколаївців ця монотонність супроводжується щоденними обстрілами окупантів, які таким чином компенсують свою нездатність здобути перемогу на полі бою. В основному це робиться або вночі, або рано вранці. Але бували і Денні обстріли, причому їх жертвами вже стали житлові будинки в кожному районі міста. Загалом, ворожа тактика полягає в тому, щоб городяни були в постійній напрузі й очікували чергового "прильоту".
Цими днями у багатьох українців Миколаїв асоціюється з Віталієм Кімом
Не дивно, що багато миколаївців покинули свої будинки й перебралися або в більш "тихі" регіони, або за кордон. Кожен день можна спостерігати, як заповнені людьми автобуси їдуть в напрямку Одеси по єдиній безпечній трасі в регіоні.
За оцінкою міської влади, з Миколаєва вже виїхала приблизно третина його жителів, а до війни в місті проживало майже півмільйона людей. Багато з них були так чи інакше залучені в роботу розташованих в місті портів. Але ось уже більше місяця галузь і пов'язані з нею сектори економіки через блокаду з боку російських піратів, які розстрілюють мирні торгові судна, просто заморожені. Вимушено простоюють і інші важливі підприємства, які годували сім'ї містян.
Дивлячись на ці людські струмочки, що витікають з Миколаєва, ловиш себе на думці, що чи не головною метою затіяної Путіним війни було перетворення України на сіру зону, де ні про який розвиток не може бути й мови. Наслідком мав стати масовий вихід українців до Росії.
На практиці ж переселення йде в зовсім іншому напрямку. Як виявилося, громадяни України, і миколаївці, в тому числі, явно не хочуть жити в реанімованому "совку", а так чи інакше прагнуть до Європи. Правда, все це в майбутньому змусить вирішувати іншу складну задачу: як повернути назад тих, хто втік від війни?
У миколаївських волонтерів кардинально різні точки зору на цей рахунок. Одні стверджують, що частина покинули країну громадян вже не захоче повертатися в зруйновані війною будинки. Інші впевнені, що після нашої перемоги демократичний світ і, в першу чергу, Євросоюз обов'язково допоможуть відродити Україну, причому зарплати у тих, хто залишиться або повернеться, будуть порівнянні з середньоєвропейськими.
Решта миколаївців продовжують жити в ритмі комендантської години: починається він о 20 годині вечора і закінчується о 6 ранку. Городяни намагаються дотримуватися рекомендацій влади щодо світломаскування, тому у вечірній час Миколаїв занурюється в темряву й очікує на повідомлення про чергові повітряні тривоги і про їх скасування.
Зате вранці вулиці міста пожвавлюються - виходять працювати тролейбуси і трамваї, приватні перевізники. Комунальні служби максимально швидко ремонтують мережі, які були пошкоджені під час нічних обстрілів. Світло, вода, тепло і газ у більшості миколаївців є, також в місті регулярно вивозять сміття. У супермаркетах продаються основні продукти харчування, а лікарні та аптеки забезпечені необхідними препаратами. Також в Миколаїв завозять гуманітарну допомогу, яку можна отримати, нехай і вистоявши в черзі. Загалом, в нинішніх умовах це вже чимало.
Вранці вулиці міста пожвавлюються - виходять працювати тролейбуси і трамваї, приватні перевізники
Зрозуміло, що не всі можуть жити в таких умовах, тому у деяких городян часом відключаються ділянки мозку, що відповідають за інстинкт самозбереження. Саме цим можна пояснити дві аналогічні події останніх днів. Виявилося, що деякі жителі Миколаєва є пристрасними колекціонерами російських боєприпасів. У першому випадку обійшлося без постраждалих - "всього лише" згоріла машина, в багажник якої вирішили перемістити частину снаряда РСЗВ "Смерч", що не розірвався. У другому випадку все закінчилося трагедією. За словами 50-літнього миколаївця, він за містом знайшов снаряди, які занурив в багажне відділення автомобіля. Після цього приїхав додому і разом зі знайомою почав їх діставати. Не важко здогадатися, що снаряди здетонували – жінка загинула, а чоловік отримав поранення.
Пояснити таку безпечність можна хіба що втомою від війни. Цілком можливо, що саме для емоційного розвантаження губернатор Віталій Кім на вихідних дозволив продавати й купувати алкоголь в області. Так народ і розслабиться трохи, і присвоєння рідному місту почесного звання героя зможе "обмити". Звичайно, багато городян і до цього при сильному бажанні могли дістати заборонені міцні напої, переплативши за них іноді в кілька разів, так що рішення влади швидше є якоюсь легалізацією існуючої торгівлі з-під поли.
Після спілкування з миколаївцями стає зрозуміло, що вони вже змогли пристосуватися до війни і живуть за принципом "день пережитий - і слава Богу". Зрозуміло, що про "русский мир" ніхто тут і не заїкається: навіть представники вчорашніх умовних проросійських партій або записалися в тероборону, або активно займаються волонтерством і допомогою нужденним. З'ясування всіх відносин і політичних розбіжностей городяни залишили до мирних часів. Саме ця сконцентрованість і згуртованість допомагає незломленим миколаївцям з обережним оптимізмом дивитися в майбутнє і наближати нашу спільну перемогу над окупантами.
Дмитро Шварц
