Підпишіться на нас в Google
Навіть звичайне привітання, запитання "Звідки ти?" чи невинний жарт про місцеву кухню можуть образити співрозмовника й зіпсувати перше враження про туриста. Експертка з туризму Альона Гончаренко розповіла, які слова та теми краще залишити вдома, чому у Франції варто починати розмову з "Bonjour", а в Ірландії не згадувати історичні конфлікти.
Які фрази чи звернення псують перше враження про туриста - те, що нам здається нормальним, а місцевих дратує чи відштовхує?
"Якщо дивитися з точки зору українця на цю проблему, то виникає ряд непорозумінь, із якими наш турист може зіткнутися, мандруючи за кордон. Зазвичай, щоб уникнути потенційних вербальних конфліктів та непорозумінь, я керуюся принципом "Повага до місця, яке я відвідую", адже, як українка, я вельми добре розуміюся з туристами в Україні, коли вони виявляють повагу до нашої країни, підтримують нас та підкреслюють наші переваги", - каже експерт.
Є нюанси, які можуть бути неочевидними для туристів, але мають велике значення для місцевих жителів. Саме тому перед поїздкою варто ознайомитися не лише з туристичними маршрутами, а й з політичними, культурними та історичними особливостями країни чи регіону, який ви плануєте відвідати.
Наприклад, через історичне суперництво між Францією та Англією багато французів принципово не поспішають переходити на англійську мову. Достатньо проявити повагу до місцевої культури: привітатися французькою, вивчити кілька базових фраз і лише після цього ввічливо запитати, чи співрозмовник володіє англійською.
"Проявляючи повагу до французької базовим "Bonjour", ви зможете викликати прихильність до себе, і французи без проблем продовжать із вами комунікацію англійською, розуміючи, що вам це буде зручніше. Також, як я помітила, багато туристів із місцевими за кордоном, щоб щось запитати, починають комунікацію з "sorry" та "excuse me", але забувають привітатися. У Франції це можуть прийняти за зневажливе ставлення і відмовити вам у допомозі", - наголосила турагентка.
Також у більшості країн є нормою посміхатися незнайомцям та бути дуже ввічливим. Український формат комунікації та нашу беземоційність іноземці можуть сприйняти за грубість.
"А наприклад у Сакартвело, відмовившись від пригощань або якоїсь допомоги, ви можете образити місцевих, коли у нас навпаки відмова часто сприймається як ввічливість. Також не варто називати всіх мешканців регіону однією національністю. Наприклад, шотландців називати англійцями, а тайванців – китайцями", - додала вона.
Чи є фрази, які в одній країні звичні, а в іншій звучать грубо або недоречно?
"В Іспанії, Італії та Франції спокійно з незнайомцями можуть почати обговорювати відверті теми, коли у нас це не є досить доречним. Також є багато неформальних висловів, які не варто використовувати з іноземцями, якщо ви в не близьких стосунках. До прикладу, в Італії "Чао" замість "Бонжорно", - застерігає турегент.
Крім того, в Україні, де переважну більшість населення становлять етнічні українці, запитання "Звідки ти?" зазвичай сприймається як звичайний спосіб дізнатися про місце походження людини й не має прихованого підтексту. Однак у країнах із багатовіковою історією міграції таке запитання для декого звучить як натяк на те, що людину не вважають "своєю".
Які теми в розмові з місцевими краще всього не починати - політика, релігія, гроші, історія? Де що табу? І натомість про що краще говорити?
"У Німеччині не варто підіймати тему нацистського минулого. У Франції буде не доречною критика французького сервісу чи кулінарні надбання. Не варто обговорювати, наприклад, із турками достовірність того, що кебаб "виходець" із Німеччини, бо, як свідчать історичні джерела, серед німців його поширили саме турецькі мігранти. А в Бельгії не слід казати, що картопля фрі пішла від французів, адже історично відома смажена картопля закріпилася за ім’ям "френч фрайс", не враховуючи, що такий спосіб приготування був вигаданий бельгійцями", - каже блогерка.
Тема релігії, наголошує вона, в багатьох країнах залишається дуже чутливою, тому під час подорожей варто бути особливо обережними. Не варто порівнювати релігії, визначаючи, яка з них "краща" чи "гірша", жартувати, а також нав'язувати власні погляди чи повчати людей, як вони повинні ставитися до своєї віри.
Так само слід уникати запитань, пов'язаних із болючими сторінками історії. Наприклад, в Ірландії недоречно цікавитися, на чиєму боці була людина під час історичного протистояння між католиками та протестантами. Для багатьох місцевих це не просто тема з підручника історії, а питання, пов'язане з особистими або сімейними спогадами, яке й досі може викликати сильні емоції.
Організовує дівочі тури по Європі понад 5 років. Має досвід мандрівок до всіх континентів світу.
