Російський президент Володимир Путін, виступаючи на Красній площі у Москві під час параду перемоги 9 травня, значну частину своєї промови присвятив виправданню вторгнення в Україну, а не перемозі у Другій світовій війні. Багато розповідав про самостійність своєї країни та, схоже, читав текст з папірця.

В моїй стрічці багато постів про те, наскільки поганий вигляд мав Володимир Путін на параді, і що, мовляв, може скоро відправитися "на концерт" до Йосипа Кобзона.

Щиро бажаючи смерті бункерному дідусю, ми вчергове ризикуємо впасти в оману

Все це суто по-людськи зрозуміло. Сьогодні очевидно, що питання війни та миру значною мірою залежить від однієї людини в Росії, яка зосередила в своїх руках всі важелі влади. Його маніакально-імперські ідеї є двигуном цієї війни. Мені неодноразово доводилося писати, що ця війна позбавлена раціональної мети. Але...

Відео дня

Щиро бажаючи смерті бункерному дідусю, ми вчергове ризикуємо впасти в оману схеми "Путін - поганий, росіяни – добрі", яку й без того просувають сьогодні по всім каналам інформації.

Російська ментальність - пихатість, презирство до інших народів, зверхність, авторитет влади - всі вони нікуди не дінуться і після смерті Путіна

Українці - щирі, добрі й відхідливі. Тим більше, що у сучасному інформаційному суспільстві теми занадто швидко змінюють одна одну, впливаючи на пам'ять та почуття. Тож і зберігається ризик того, що не завтра, але за кілька років чи десятиліть, ми вчергове почуємо про "братів", "хороших росіян", обманутих Путіним тощо.

Ні, провину за цю війну, за смерть і страждання мають нести всі вони.

Адже Володимир Путін лишень зумів оформити те, що підсвідомо було у мозку пересічного росіянина після "геополітичної катастрофи ХХ-го століття" - знайти шлях до їх почуттів, вдало використати риси російського характеру.

Ці риси, ця російська ментальність - пихатість, презирство до інших народів, зверхність, авторитет влади - всі вони нікуди не дінуться і після смерті Путіна. А отже не зникне і ґрунт для рашизму, і загрози для нас в найближчому майбутньому та перспективі.

Крім того, завжди будуть ті, хто поразку у війні з Україною будуть вважати випадковістю, збігом обставин, наслідком змови світового єврейства, чи навіть наслідком м'якості політики самого Путіна.

Проблема значно глибше, ніж одна людина.

Артем Філіпенко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень

Тексти, опубліковані у розділі «Думки», не обов’язково відображають позицію редакційної колегії УНІАН. Докладніше з нашою редакційною політикою ви можете ознайомитись за посиланням