Російський президент Володимир Путін, виступаючи на Красній площі у Москві під час параду перемоги 9 травня, значну частину своєї промови присвятив виправданню вторгнення в Україну, а не перемозі у Другій світовій війні. Багато розповідав про самостійність своєї країни та, схоже, читав текст з папірця.
В моїй стрічці багато постів про те, наскільки поганий вигляд мав Володимир Путін на параді, і що, мовляв, може скоро відправитися "на концерт" до Йосипа Кобзона.
Щиро бажаючи смерті бункерному дідусю, ми вчергове ризикуємо впасти в оману
Все це суто по-людськи зрозуміло. Сьогодні очевидно, що питання війни та миру значною мірою залежить від однієї людини в Росії, яка зосередила в своїх руках всі важелі влади. Його маніакально-імперські ідеї є двигуном цієї війни. Мені неодноразово доводилося писати, що ця війна позбавлена раціональної мети. Але...
Щиро бажаючи смерті бункерному дідусю, ми вчергове ризикуємо впасти в оману схеми "Путін - поганий, росіяни – добрі", яку й без того просувають сьогодні по всім каналам інформації.
Російська ментальність - пихатість, презирство до інших народів, зверхність, авторитет влади - всі вони нікуди не дінуться і після смерті Путіна
Українці - щирі, добрі й відхідливі. Тим більше, що у сучасному інформаційному суспільстві теми занадто швидко змінюють одна одну, впливаючи на пам'ять та почуття. Тож і зберігається ризик того, що не завтра, але за кілька років чи десятиліть, ми вчергове почуємо про "братів", "хороших росіян", обманутих Путіним тощо.
Ні, провину за цю війну, за смерть і страждання мають нести всі вони.
Адже Володимир Путін лишень зумів оформити те, що підсвідомо було у мозку пересічного росіянина після "геополітичної катастрофи ХХ-го століття" - знайти шлях до їх почуттів, вдало використати риси російського характеру.
Ці риси, ця російська ментальність - пихатість, презирство до інших народів, зверхність, авторитет влади - всі вони нікуди не дінуться і після смерті Путіна. А отже не зникне і ґрунт для рашизму, і загрози для нас в найближчому майбутньому та перспективі.
Крім того, завжди будуть ті, хто поразку у війні з Україною будуть вважати випадковістю, збігом обставин, наслідком змови світового єврейства, чи навіть наслідком м'якості політики самого Путіна.
Проблема значно глибше, ніж одна людина.
Артем Філіпенко, експерт Національного інституту стратегічних досліджень
