Танк Т-90 - довгий час був для РФ "агіткою", для якого не лінувались вигадувати епітети, вихваляти та запевняти, що він кращий у світі. Все з банальною метою - активно продавати його всім тим, хто не міг собі дозволити західні машини.
У самій РФ довгий час Т-90 відігравав лише "парадні функції" та постачався у "придворні частини". І станом на 2021 рік у російській армії Т-90 був найменш розповсюдженою машиною - всього 360 одиниць.
Можливості Т-90 на папері
Почати необхідно с того, що історична назва Т-90 - Т-72БУ, тобто Т-90 це просто модернізація 1989 року танка Т-72, який був прийнятий на озброєння ще у 1973 році й мав стати простою та дешевою альтернативою Т-64. Але на практиці перетворився у машину реальні бойові можливості якої потребували постійної модернізації.
Саме тому Т-90 є фактично результатом останньої спроби СРСР підтягнути можливості Т-72 до рівня Т-64 та Т-80. Головний напрям модернізації - встановлення комплексу управління вогнем 2А45 з танка Т-80У, до якого додали встановлення нового динамічного захисту "Контакт-5".
Згодом до системи захисту машини додали одну з її характерних рис - інфрачервоні прожектори системи "Штора" по боках від гармати, які у теорії можуть завадити наведенню застарілих версій таких ПТРК типу Milan та TOW. Потім від цієї системи відмовились через її повну безпорадність проти сучасних загроз.
У 1992 році проект перейменували у маркетингових цілях з Т-72БУ на Т-90 і після численних спроб лише у 2001 році змогли продати його Індії.
Потім цей контракт, який декілька разів розширювався та приніс Кремлю 6,5 млрд доларів, став одним з найбільших успіхів російського збройового експорту - понад 650 Т-90, дві сотні машинокомплектів та ліцензія на виробництво 1000 Т-90 в самій Індії. А також став предметом численних корупційних скандалів, коли виявилось, що російські двигуни та електроніка не справляється з високими температурами.
У самій РФ танк фактично запускався у серію два рази, у 90-х - версія Т-90 розроблена у СРСР, а у середині 2000-х років - версії Т-90А та Т-90СА. Такий "зоопарк" пояснюється різноманітними двигунами, на 840 к.с. та 1000 к.с., а також нічними прицілами, які після декількох спроб встановити власні розробки привели до закупівлі у 2006 році французьких матриць від Thales.
Бойова оцінка т-90
Попри всі спроби створити з Т-90 "вітрину", а також унікальний випадок присвоєння танку іменної назви "Владімір" на згадку про конструктора Владіміра Поткіна, для цієї машини в армії РФ місця фактично не знайшлося.
За своїми бойовими можливостями Т-90 хоч і перевищував Т-72Б, але далеко не у рази, залишаючись на рівні з Т-80У та Т-80УД. При цьому це окрема машиною, що значно заважає уніфікації бронетанкового парку.
В такому стані в РФ Т-90 існував до кінця 2010-х років, поки не почав за бойовими можливостями програвати Т-72Б3. Лише у 2020 році РФ почала його модернізацію до версії Т-90М "Прорив".
Саме тому в Україну, вочевидь, потрапило доволі невелика кількість Т-90. Завдяки проекту Oryx, де проводиться верифікації знищеної та захопленої техніки, можливо побачити, що станом на середину травня на фото та відео було зафіксовано знищення або захоплення 21 машини, з яких лише одна Т-90М.
Водночас старі версії Т-90 вкрай активно кидались російськими екіпажами, що традиційно говорить про вкрай низьку технологічну надійність. Також характерно і те, що у половини знищених машин - відірвано башту.
А історія навіть з найзахищенішим Т-90М "Прорив" продемонструвала, що навіть він знищується з протитанкових гранатометів Carl Gustaf, які не відрізняються унікальними характеристиками з бронепробиття.
Характеристики Т-90А (на папері)
- Екіпаж: 3 людини
- Калібр гармати: 125 мм
- Вага: 46,5 т
- Потужність двигуна: 1000 к. с.
