Юрій на прізвисько Спринтер - офіцер гірсько-штурмового підрозділу 128-ї Закарпатської бригади, розповів, за що воює на фронті та що дає йому сили продовжувати битися.
Як йдеться на Facebook-сторінці бригади, за кілька днів до вторгнення росіян у нього народилася донька, і Юрій вирішив: поки дитині не виповниться рік — на війну не піде.
"Хотів, щоб дитина хоч трохи підросла, і дружині було б легше без мене. Так воно й сталося. У лютому 2023 року, коли їхав на роботу, машину зупинили поліцейські й ТЦК. У мене давні проблеми з хребтом, однак я й не намагався "відкосити", одразу пішов у навчальний центр. Звідти мене направили на курси в Сухопутну академію, де я отримав офіцерське звання, після чого потрапив у 128 ОГШБр", - розповів Юрій.
Він розповідає, що до виконання складних бойових задач ставиться з холодним розумом.
"Тут усе просто – або ти, або тебе. Думати під час бою нема коли, дієш автоматично. Це вже потім аналізуєш…", - розповів він.
За словами бійця, він особисто воює за товаришів, що загинули.
"У нас дуже дружній колектив, хлопці з різних регіонів, переважно захід і центр. Усі прості роботяги, 90 відсотків мобілізовані. Саме за них і воюю, а та земля в Луганську чи Донецьку мені не потрібна…", - розповідає військовий.
Він додав: щоб з'явилися сили воювати далі, йому "просто треба час від часу побути вдома біля дружини й доньки — цього достатньо".
Бійці про війну в Україні
Раніше військовий 126 батальйону 112 бригади Ігор Салій розповів, що найважливіше на війні - це моральний дух, а не фізичний стан.
"Коли я бачив хлопчину з тоненькими ніжками із здоровенним пивним пузом, то думав, ну що це за воїн. А потім з’ясовувалося, що це кіборг помножений на безкінечність, супер воїн", - наголосив Салій.
Водночас, за його словами, важливо мати і хорошу фізичну підготовку, бо доводиться носити на собі 30 кг і більше боєкомплекту і спорядження.
