Янукович під час прес-конференції в Москві / REUTERS

В 2013 році Україна майже підписала угоду про асоціацію з Євросоюзом, яка б допомогла їй тісніше інтегруватися з Європою.

Але замість цього в останню хвилину Київ відмовився підписувати документ і натомість прийняв угоду з Росією, яка передбачала також виділення трьох мільярдів доларів позики у формі купівлі євробондів. Цінні папери були випущені в доларах і під юрисдикцією англійського закону. Їх продали через фондову біржу Ірландії. Київ повинен був погасити борг в 2015 році.

Однак, в Україні почалася революція, яка призвела до втечі президента. А потім Росія анексувала Крим і влаштувала війну на Сході України. Однак, бонди лишилися. Їхня дія закінчилася в 2015 році, але Київ не погасив цей російський борг. Тож Росія звернулася в Англійський суд, вимагаючи змусити Україну заплатити.

Відео дня

Україна ж навела низку аргументів на свій захист, які загалом говорили про одне: «Росія тиснула на наш колишній уряд, щоб він уклав цю угоду, а потім вторглася на нашу територію». Таку лінію захисту можна зрозуміти на загальнолюдському і політичному рівнях. Але для юридичних суперечок вона не підходить, пише Bloomberg.

Читайте такожУ справі по "боргу Януковича" новий поворот - Україна виграла апеляцію в суді Лондона

 Перш за все, тому що цей борг – не двостороння домовленість між Росією у Україною. Тоді б такі контрактні поняття як «примус» можна було б використати як аргумент.

Однак, ця позика була випущена в формі євробондів, тобто це контракт між Україною і компанією управителем цінних паперів, які теоретично були доступні всім гравцям біржі (хоча насправді Росія володіє всіма ними). Якби якась третя сторона купила ці бонди на Ірландській біржі, а Україна їй не заплатила, тоді б компанія-управитель подала б в суд від імені покупців. І тоді б твердження Києва про те, що вона не заплатила комусь через погану поведінку Росії, було б дивним. До чого тут Росія?

І, вочевидь, саме цього Москва і прагнула, коли вирішила дати цей борг через євробонди. Спочатку цей план більш-менш працював, адже минулого року суд ухвалив рішення не на користь України. Справа навіть не дійшла до слухань. Однак, Київ подав апеляцію. І в п’ятницю Апеляційний суд задовольнив її, відправивши справу знову в суд, дозволивши Україні наполягати на своїй лінії захисту про примус.

«Твердження України про те, що випущені документи були закуплені під незаконним і нелегітимним тиском погроз з боку Росії з метою обмежити волю України, підпадають під юрисдикцію англійського закону», - йшлося в постанові Апеляційного суду.

Читайте такожПорошенко прокоментував рішення суду Лондона про "борг Януковича"

Суд нижчої інстанції вирішив, що він не може вирішувати, що можна вважати міжнародним тиском, а що ні. Оскільки це питання стосується міжнародного закону, а не англійського. Але Апеляційний суд з ним не погодився, наголосивши, що оскільки борг був випущений у форі євробондів, згідно з англійським законом, це дає право Англійському суду розглядати суперечку. Більше того, суд вказав на той факт, що саме Росія подала в суд на Україну, а не навпаки. Якби Москва не хотіла, аби англійський суд ухвалював рішення щодо справи, в якій мав місце міжнародний примус, тоді її позов взагалі не варто розглядати. А це означає, що Україну не зобов’яжуть заплатити Росії.

Bloomberg пише, що це цілком справедливе і обґрунтоване рішення. Хоча з точки зору закону про бонди, справа досить дивна. Що як Росія вирішила б продати проблемний український борг третій стороні?

Читайте такожУкраїна перегляне всі договори з Росією - план вже є

Тоді для інвесторів стало б неприємним сюрпризом дізнатися, що куплені ними бонди були недійсні, тому що їхній оригінальний покупець тиснув на країну, яка їх випустила. Однак, якщо серйозно подивитися на справу, вона чітко дає інвесторам зрозуміти, що їм варто дуже ретельно вивчати минуле державних бондів, які вони купують. І це може трохи підірвати глибину всього ринку суверенних бондів. Втім, це може бути і хорошою зміною, якщо країнам стане важче випускати боргові зобов’язання за сумнівних і складних умов.

З іншого боку, не обов’язково ставитися до справи надто серйозно. Адже у ній два ключові факти: перший – Росія купила всі бонди і ніколи їх не продавала, другий – Росія вторглася в Україну. Для суду цього може вистачити, щоб ухвалити правильне рішення і не вдаватися в подробиці можливих наслідків для всіх майбутніх торгів цінними паперами.