Євросоюз може розпастися / Flickr/Javier Palacios

Хто має рацію: Кассандра чи доктор Панглосс? Стоїть людство на межі серйозних проблем, як пророкувала міфічна віщунка, чи все відбувається на краще «у цьому найкращому з можливих світів», як наполягав герой вольтерівського «Кандіда»? За останні роки в наукових колах було багато тих, хто застерігав про страшні катастрофи в дусі Кассандри. Але були й ті, хто наголошував, що прогрес людства за останні 500 років скоротив можливість спалаху масштабного насильства чи великих потрясінь.

«Загалом, я оптиміст, попри мої реалістичні схильності й занепокоєння через принизливу зовнішню політику США. Однак, сьогодні я збираюся увімкнути мою внутрішню Кассандру й описати п’ять поганих речей, які лякають мене сьогодні. Сподіваюся, я помиляюся», - пише на сторінках Foreign Policy професор міжнародної політики Гарвардського університету Стівен Волт.

Читайте такожThe American Interest: Миру у світі більше немає

Відео дня

Перша страшна тенденція – це кліматичні зміни. Всі давно знають про те, як діяльність людства впливає на клімат. Однак, тривожні докази наближення негативних наслідків цього процесу продовжують накопичуватися. Більше того, масштаби змін, схоже, ближчі до найгіршого сценарію у всьому спектрі. Можна майже впевнено сказати, що температура атмосфери зросте на більш ніж 2,7 градуса за Фаренгейтом у найближчі 20 років. А оцінки панелі вчених ООН з питань клімату вважають, що збитки від цього будуть оцінені в 54 трильйони доларів.

Але найбільше лякає те, наскільки помірна реакція на всі ці загрози. Добре профінансована армія людей відкидає реальні наукові дані. Вона намагалася переконати всіх, що проблема з кліматом просто не існує. Потім ці люди працювали над тим, щоб заблокувати будь-які серйозні кроки у напрямку вирішення. На глобальному рівні марнотратні споживачі енергії сподіваються, що ціна змін буде сплачена кимось іншим. Коли президент США відмовляється навіть погодитися з тим, що зміна клімату дійсно відбувається і хоче захистити вугільні шахти, це означає, що весь світ у небезпеці.

Читайте такожNational Interest: Світ можуть охопити війни за прісну воду

«Я не хочу сказати, що розібратися з кліматичним викликом легко. Завжди було важко переконати людей пожертвувати чимсь сьогодні заради майбутніх поколінь. Насправді, на мою думку, розробка ефективної відповіді на підвищення атмосферної температури – це найбільш дошкульне політичне випробування, з яким людство будь-коли мало справу. Але ми провалюємо цей тест і ставимо цілі суспільства під загрозу», - пише автор.

Друга велика проблема – це «смерть» рішення конфлікту між Ізраїлем і Палестиною у формі створення двох держав. Впродовж трьох десятиліть ідея про те, що кожен з народів отримає свою країну, була рішенням за замовчуванням. Втілення задуму було проголошеною метою трьох президентів США, більшості лідерів Палестини й деяких (хоч і не всіх) прем’єр-міністрів Ізраїлю. Рішення не було ідеальним, однак, це був найкращий компроміс між ізраїльським і палестинським націоналізмом, історичною справедливістю і потребами в зміцненні безпеки. Американські політики отримали таким чином легку відповідь на питання, що США збираються робити для вирішення проблеми на Близькому Сході. Вони могли сміливо розповідати про рішення «двох держав» і при цьому відмовлятися використовувати всі важелі впливу для його втілення.

Читайте такожАвіація Ізраїлю завдала удару по Сектору Газа у відповідь на кулеметний вогонь

«Не знаю, якого кролика з капелюха дістане нинішній радник президента США Джаред Кушнер, але це точно не буде серйозний шлях в напрямку створення двох держав. Зважаючи на реалії на місцях і зсув у внутрішній політиці Ізраїлю в правому напрямку, швидше за все, це буде останній цвях, забитий у труну цієї ідеї. Адміністрація Дональда Трампа навіть не намагається вдавати неупередженість в цьому питанні, призначивши на посаду посла в Ізраїлі людину, яка підтримує розширення поселень на палестинській території», - йдеться в статті.

Однак, багато людей включно з колишніми прем’єрами Ізраїлю Егудом Бараком і Егудом Олметом застерігали, що провал рішення «двох держав» лишає в силі лише в рази гірші альтернативи. Одна з них – встановлення повного контролю ізраїльського уряду над всіма територіями без будь-яких суттєвих прав для палестинців. Інша передбачає початок етнічних чисток і примусового виселення. Третя можливість – це пом’якшена форма другої. З часом Ізраїль повільно і впевнено зробить так, щоб палестинці не могли лишатися у своїх нинішніх містах, витісняючи їх в інші країни. Якщо хоч якийсь з цих сценаріїв здійсниться, це стане одним з найбільших історичних злочинів. І США будуть співучасниками в ньому.

Третя жахлива річ – Євросоюзу настане кінець. Автор зауважує, що великий європейський проект був чудовим. Оригінальна концепція Європейської спільноти сталі й вугілля була амбітною і креативною. А ЄС, ставши її наступником, підживлював економічне зростання в Європі багато років, допомагав поширювати демократію і толерантність на Сході після Холодної війни. Союз зробив свій внесок у запобіганні повної ренаціоналізації європейської політики.

Читайте такожNewsweek: ЄС ледве тримається купи, і Путін це знає

Однак, на думку автора, оптимістичним щодо долі Євросоюзу у довгостроковій перспективі сьогодні бути важко. Велика Британія виходить з об’єднання (рано чи пізно). США під керівництвом Трампа відверто ворожі до нього. Популісти, налаштовані проти ЄС, стають все більш популярними у кількох країнах Європи включно з Італією і Німеччиною, які були засновниками проекту. Брюссель виявився нездатним впоратися з неліберальними націоналістами, такими як Віктор Орбан в Угорщині чи Ярослав Качиньський у Польщі. Повторювані заклики створити єдину європейську зовнішню політику чи спільні Збройні сили ні до чого не привели. Можна додати до цього списку поступову відмову від Шенгенського договору про відкриті кордони. Не важко уявити поступовий, але впевнений розпад Євросоюзу і повернення до старого Спільного ринку.

Четверта проблема – ядерна криза з Іраном. Першочерговим завданням угоди з Тегераном про його ядерну програму було не дозволити іранському уряду збудувати ядерну зброю. Принаймні, домовленості повинні були виграти час, щоб вирішити інші розбіжності у поглядах між США й Іраном. На жаль, яструби з Ізраїлю і їхні лобісти змогли переконати довірливого американського президента в тому, що угода була «жахливою». Замість цього Вашингтон почав політику так званого «максимального тиску». При цьому, не відомо точно, яка кінцева мета цього підходу.

Читайте такожWashington Post: США й Іран опинилися за крок до війни

Автор побоюється, що «максимальний тиск» не допоможе повалити режим у Тегерані, зміцнити помірковані голоси в іранській політиці чи вирішити інші конфлікти між США й Іраном. Замість цього такий підхід підштовхне країну до відновлення розробки ядерної зброї, чого вона не робить зараз.

«Тільки подумайте: диктатор КНДР Кім Чен Ин вбив своїх родичів і суперників, а ще очолив жорстоку поліцейську державу. І він все одно отримав приватну зустріч з Дональдом Трампом, який каже, що «закохався» в диктатора (що б це не означало). Чому Кім отримав таке ставлення? Тому що у Північної Кореї є ядерний арсенал. А в цей час Іран лишається лише потенційною ядерною державою. Він може збудувати ядерні бомби, якщо захоче, але не робить цього поки що. Іран виконував умови ядерних домовленостей і Угоди про нерозповсюдження ядерної зброї. Як Вашингтон відповів на таку його стриманість?» - пише автор.

Якщо так буде і далі, Тегеран може вирішити, що його поміркованість не окупилася. І ситуація може повернутися на межу, за якою починається ядерна війна.

П'ята погана річ – це поступовий розпад американського альянсу в Азії. США з розумних і реалістичних причин краще було б зберегти свою військову присутність у Тихоокеанському регіоні. Навіщо? Щоб не дозволити Китаю стати гегемоном в регіоні. Якщо Пекін зміцнить свої позиції в Азії під боком Західної півкулі, він зможе вільно проектувати свою владу по всьому світу, як це робили США до цього часу. Він зможе утворити оборонні союзи в Латинській Америці й скоротити вплив Вашингтона до його внутрішнього двору.

Читайте такожBusiness Insider: США, Росія і Китай почали бій за інтереси у Венесуелі

США могли б легко не допустити це. Але Трамп робить геть усе неправильно. Він вивів свою країну з Транстихоокеанського партнерства, що скоротило американські позиції в Азії. Він пішов у наступ проти Японії й Південної Кореї у сфері торгівлі, а тим часом вступив у погано продуманий флірт з КНДР. Він почав своє президентство з недружньої телефонної розмови з прем’єр-міністром Австралії Малкольмом Турнбуллом, нашкодивши тим самим відносинам з давнім союзником США.