Бронемашина в пустельному камуфляжі, штурмовий гелікоптер і блакитний винищувач стояли біля входу на арену. Автомати і гранатомети зустрічали гостей всередині. Це був перший в історії саміт Росія-Африка, який пройшов у Сочі. Господар Володимир Путін хотів показати все, що його країна може запропонувати.
"Вони хороші", - сказав один з південноафриканських делегатів, граючись з новими автоматами "Калашникова", - "Мені подобається".
Оскільки Путін намагається задобрити африканських лідерів і підготувати фундамент для великого повернення на континент, з'явилися страхи про нову битву за Африку. Така картинка вимальовується з того, що в Москві, Пекіні й Вашингтоні чиновники з різною мірою дали зрозуміти, що їхні справи з континентом - це частина ширшої геополітичної боротьби між ними. Про це пише Foreign Policy.
Читайте такожThe Guardian: Росія думає збудувати першу військову базу в Африці
Такі уявлення відзначаються численними проблемами. Не в останню чергу тому, що вони виставляють африканців пасивними політичними об'єктами, а не акторами з власними правами. Але першим короткостроковим результатом стане включення Росії у дискусію між великими силами світу. Враження, що вона належить до кола цих сил, - це лише виверт Путіна.
"Росія намагається посилити враження, що вона - великий гравець", - каже Грат Гарріс, який працював головним радником президента Барака Обами з питань Африки.
В Сочі, без сумніву, Путіну вдалося створити таку картинку. Але дані розповідають зовсім іншу історію. З 2014 року, коли санкції за анексію Криму і війну проти України змусили Путіна шукати нові ринки й партнерів за межами регіонів, де працює регуляція Заходу, Росія зробила помірні зусилля розширити присутність в Африці. Результати були більш ніж скромними. Сьогодні лише 3,7% російських товарів потрапляють в Африку. При цьому, 2,7% не виходить за межі Північної Африки. Лише мізер потрапляє на ринки інших частин контенту. В зворотному напрямку ця торгівля працює ще гірше. Лише 1,1% російського імпорту припадає на африканські товари.
Саміт в Сочі повинен був змінити ситуацію. Але мало що вказує на те, що вдасться. З усіх угод на 12,5 мільярдів доларів, які нібито були підписані, більшість були лише меморандумами про порозуміння. А отже це не означає, що хоч колись справа дійде до виконання таких планів.
Читайте такожУ Мозамбіку повстанці ліквідували п'ятьох російських найманців ПВК "Вагнер"
Проблема проста і, здається, незаперечна: окрім зброї Росії більше немає чого запропонувати Африці. Зараз важко уявити успіх плану Путіна, який вимагає знайти нових партнерів, заробити більше грошей і перезапустити російську економіку.
"Коли форум закінчиться, все буде як завжди", - сказав виданню неназваний житель Сочі.
Разом з тим, Путін прикипів до власної парадигми про "велику силу".
"Багато років Путін прагнув грати більшу роль у міжнародній системі", - сказав колишній посол США в Москві Майкл МакФол.
В Сочі російський лідер і його соратники не соромилися цих планів. Вони добровільно оголосили, що повернення в Африку - це крок надії на зустріч відновленню цього "великого" статусу.
"Великі держави, які змагаються за цей континент, будуть визначати майбутнє світового порядку денного", - заявив заступник голови Держдуми Антон Морозов у кімнаті, наповненій африканськими чиновниками.
Але процес "повернення" Росії в Африку рясніє промахами. Виявилося, що ставлення до африканських держав як до пішаків, якими легко маніпулювати, - це не лише етично й інтелектуально неправильно, а й стратегічно безглуздо. Росія часто ігнорує внутрішню африканську політику й політичні вподобання, відмовляючись розвивати суттєві зв'язки з громадянським суспільством в рамках всього політичного спектру. Замість цього, як пояснює Джуд Девермонт з Центру стратегічних і міжнародних досліджень, "росіяни ведуть все в одному потоці".
Читайте такожНайманці й політконсультанти "кухаря Путіна" працюють у 10 країнах Африки - Bloomberg
В ПАР ця помилка була особливо на видноті, коли Росія пішла на непрозоре і, вірогідно, корупційне загравання з тогочасним президентом Джейкобом Зумою, добиваючись контракту на побудову АЕС. Невдовзі уряд Зуми зазнав краху через більш широкий корупційний скандал. А його наступник Сиріл Рамафоза скасував угоду з Росією.
В Судані Росія зробила схожі й ще більш сумнівні помилки. Коли Омар аль-Башир воював за порятунок своєї кривавої диктатури в ході нещодавньої революції, російські актори вступили в гру дезінформацією, намагаючись врятувати його. Їм це не вдалося. Сьогодні Башир за ґратами. Хоч російсько-суданські відносини відновилися, це була серйозна помилка у ставленні до країни, яка може запропонувати не лише нафту й золото, а й військово-морську базу в Червоному морі. А останнє серед головних пріоритетів Путіна.
Інші російські промахи були ще більш принизливими. В 2018 році люди "особистого кухара Путіна" Євгена Пригожина спробували втрутитися у виборчу кампанію на Мадагаскарі. Фабрика тролів намагалася вплинути на думку виборців, маніпулюючи соціальними мережами і ЗМІ. Але в країні, де інтернетом користується лише 9,8% населення, цей метод нічого не дав. Кандидати Кремля програли. А подальші звинувачення у підкупі малагасійських чиновників ще більше нашкодили іміджу Росії.
Читайте такожForeign Policy: Путін мріє стати імператором, але Росія – не імперська сила
Путін зміг добитися успіхів у Європі і на Близькому Сході, поляризуючи суспільства, допомагаючи вигідним політикам, анексувавши частину території України й розвернувши хід громадянської війни в Сирії. Але його агресивні маневри в Африці мають ціну.
"Коли Росія викриває себе, африканці стають відстороненими", - пояснив Девермонт.
В своїй спробі впливати на Африку з позиції "великої держави" Росія забуває, що африканські держави мають власні політичні бажання, які часто не продаються і не змінюються за наказом одного лідера. Коли Москва задобрює африканську еліту й намагається підірвати демократичні вибори, вона ігнорує базову тенденцію на континенті. Дані останнього опитування компанії Afrobarometer показали, що 75% респондентів хочуть вільних і чесних виборів.
Ця філософська різниця між Кремлем і континентом зробила Росію політично й ідеологічно нерелевантною в Африці, попри потужну присутність на континенті СРСР в часи Холодної війни. Сьогодні лише 0,0005% африканців переконані, що Росія може стати хорошою моделлю розвитку для їхніх власних країн. Як пояснив представник Afrobarometer, відсоток африканців, які вірять, що Росія має найбільший іноземний вплив на їхню країну, "згубився в категорії "інше"".
