Погрози Ірану заблокувати Ормузьку протоку, важливий судноплавний маршрут, яким проходить понад 30% світової торгівлі нафтою, є цілком здійсненними. Для цього Іран може використати морські міни, військову авіацію і так званий спуфінг, розповів Radio NV капітан 1 рангу запасу, ексзаступник начальника штабу ВМС ЗСУ Андрій Риженко.
Ормузька протока, яка поєднує Перську затоку з Індійським океаном, має ширину 55-95 км та довжину 200 км. Як пояснив фахівець, за площею це приблизна така ж територія, як північ Чорного моря - від дельти Дунаю до Кримського півострова.
"Тобто, це величезна морська акваторія, нею йде велика кількість танкерів у Перську затоку… За оцінкою, 30-40% видобутку нафти у світі як раз постачається через Ормузьку протоку у країни Заходу, США. Тобто, це дійсно дуже серйозний шлях постачання нафтопродуктів", - наголосив експерт.
За його словами, Іран вже неодноразово погрожував перекрити Ормузьку протоку, але у повному обсязі жодного разу це не робив. Водночас, підкреслив Риженко, певні інциденти там були неодноразово, пов’язані зокрема з провокаціями, які вчиняли іранські літаки, що "агресивно" літали над суднами, кораблями інших країн.
"Були випадки, коли іранські літаки агресивно пролітали над американськими кораблями. Такі провокаційні маневри завершилися тим, що у 1989 році Сполученими Штатами був помилково збитий цивільний іранський літак", - розповів Риженко.
Як розповів Риженко, також іранці неодноразово мінували Ормузьку протоку. Наприклад, у 1988 році американський есмінець натрапив на таку міну – стався вибух, після чого США завдали ударів по двох іранських кораблях.
Експерт пояснив, що Ормузька протока неглибока (від 25 до 250 метрів), що сприяє використанню мінної зброї, яка "працюватиме" на всю ширину протоки. Тобто у будь-якій точці можна поставити донну або якірну міну, а вибух однієї такої одиниці призведе до серйозних наслідків. За словами Риженка, мінування заблокує прохід протокою, а знайти та знешкодити вибухові пристрої досить важко, бо така операція передбачає тривалу присутність, наприклад тральників, в цьому районі. Водночас іранці можуть протидіяти розмінуванню з узбережжя.
"Ще одна позиція – загроза з повітря. Іран має велику повітряну компоненту. У них є ударні літаки, крилаті ракети та балістика. Відстань, знов таки, невелика – максимум 100 км… Крім того, Іран має багато дронів-камікадзе, проти яких танкери не мають ніякого захисту. Влучання такого дрону матиме фатальні наслідки, які завершаться блокуванням протоки, екологічною катастрофою тощо", - розповів військовий.
Він також звернув увагу на той факт, що днями в Ормузькій протоці сталася велика аварія – через навігаційну помилку не розійшлися два танкери, один з яких тіньового флоту, інший - належить грецькій компанії.
Риженко акцентує на тому факті, що в зазначеному районі дуже активно використовується так званий спуфінг (підміна навігаційних координат), під час якого відбувається незаконне маскування відповідних даних про місце перебування судна.
"Тобто в системи навігації передається хибне положення судна й це може призвести до того, що ця система без належного контролю людини може вибрати невірний курс, що призведе до зіткнення з іншим судном. Можливо саме це й відбулося з грецьким судном… До речі, спуфінг – методика, яку РФ активно використовує у Чорному та Балтійському морях, а зараз є й в Ормузькій протоці", - пояснив експерт.
Він не виключає, що цю технологію та саму ідею Росія могла передати Ірану.
"Це досить дешевий шлях для того, щоб щонайменше дестабілізувати навігацію через протоку. Це не бойовий шлях, але наслідки можуть бути аналогічними... Тобто, загроза дійсно є", - підкреслив експерт.
Загрози для Ормузької протоки
Як писав УНІАН, конфлікт між Іраном та Ізраїлем занепокоїв фахівців через ризики для ключових морських шляхів на Близькому Сході. Цей регіон життєво важливий для світових поставок нафти. Ормузька протока - водний шлях, де Іран має величезний вплив, обробляє близько чверті світової торгівлі нафтою і є однією з головних проблем.
На думку аналітиків, якщо Іран перекриє постачання нафти через протоку та вдарить по регіональній нафтовій інфраструктурі чи військовим об'єктам США, це призведе до зростання цін на нафтопродукти.
