Після анулювання в Латвії ліцензії на мовлення російському телеканалу "Дождь", Литва та Естонія також припинили його трансляцію. Скандалу могло би і не бути, якби Європа врахувала попередній досвід України щодо гібридних російських інформаційних загроз.

Я приїхала в Латвію в березні: коли почалася війна, в силу сімейних обставин в мене не було вибору. Латвія проявляла неабияку емпатію до України: нам віддали третину свого військового бюджету, а через найбільшу благодійну платформу Ziedot.lv за перші два місяці війни було зібрано 8 мільйонів євро. Для країни з населенням 1,8 мільйона людей це - фантастично гігантська сума.

Україна ще у 2015 році заборонила мовлення федеральних каналів РФ, спираючись на принцип: "там, де є російська пропаганда, скоро з‘являться російські танки". Але Європа, на жаль, жила і подекуди досі продовжує жити у світі "рожевих поні"

Відео дня

Проте з одного боку тут була люта ненависть до Путіна від громадянського суспільства, різкі заяви на межі тролінгу від органів державної влади, а з іншого - колосальна недооцінка інформаційних впливів РФ на саму Латвію.

Україна ще у 2015 році заборонила мовлення федеральних каналів РФ, спираючись на принцип: "там, де є російська пропаганда, скоро з‘являться російські танки". Але Європа, на жаль, жила і подекуди досі продовжує жити у світі "рожевих поні". Ті ж російські федеральні канали мовили тут до 24 лютого 2022 року.

Латвія, на жаль, повторила помилку України, яка, наклавши бан на офіційний кремлівський пропагандон-ТБ, впустила до себе так звані "незалежні" російські медіа. Нагадаю, в нас також до січня 2017-го мовив "Дождь". Він швидко зашкварився, показавши карту України без Криму, після чого український регулятор - Нацрада з питань телебачення та радіомовлення - вилучив "Дождь" із переліку іноземних каналів, дозволених до ретрансляції в Україні.

Влада Латвійської Республіки, починаючи з березня, авансом видала дозвіл на роботу близько 250 журналістам з РФ і дозволила перереєстрацію 26-м російським медіа на своїй території.

Першою про загрози такої "гостинності" заговорила Служба Державної безпеки Республіки, публічно заявивши, що вбачає ризики для національної безпеки в перебуванні цієї публіки на території країни. Тоді ця заява фактично пройшла повз вуха тутешніх можновладців. Лише кейс Алексєя Коростильова, який буквально розрюмсався в прямому ефірі через те, як незручно і холодно російським окупантам вбивати українців, змусив латвійський політикум, соціум та державні органи переоцінити ставлення до "хороших росіян".

Національна рада з електронних медіа Латвії (NEPLP) анулювала ліцензію телеканалу "Дождь" як такому, що становить "загрозу національній безпеці та громадському порядку Латвії". Між попередженням Служби Безпеки про таку загрозу і втіленням її на практиці пройшло 4 місяці.

Весь цей час в ефірах "Дождя": активно просували кремлівські наративи про те, що війна - начебто "справа рук лише Путіна, а народ не повинен страждати від санкцій"; намагались дискредитувати європейських політиків за заклики заборонити росіянам в‘їзд до Шенгенської зони навіть за наявності віз, звинувачуючи приймаючу сторону в "печерній русофобії"; втручались у внутрішні справи суверенної Латвії за рішення демонтувати пам‘ятники тоталітарному минулому, нарікаючи на "гігантскоє нєдовольство" російськомовного населення…

В Латвії дійсно багато російськомовних: за деякими оцінками, їх тут до 46%. Фактично це - країна-білінґва, така сама, якою була Україна зразка пізнього Ющенка та навіть раннього Зеленського. Є навіть цілі проросійські анклави, наприклад, місто Даугавпілс, що зазнало тотальної русифікації під час окупації. Це друге за кількістю населення місто (80 тисяч осіб), в якому латиськомовну людину знайти так само важко, як україномовну в Криму зразка 1991 року.

Мешканці регіону не просто розмовляють російською, а навіть не розуміють латиської. Вони живуть фактично в окремому мовному, інформаційному та соціокультурному середовищі. Ними маніпулюють проросійські політики, вони беруть участь в масових збіговиськах "побєдобєсія" і щиро вірять, що "фашисти" при владі прагнуть знищити їхню національну ідентичність. Після заборони російських федеральних каналів в кабельних мережах переважна більшість цих людей встановила супутникові антени і продовжує дивитися Соловйова і Скабєєву.

Такою собі "альтернативною думкою" для російськомовних латвійців є "Дождь", "Медуза" та інші представники медійної флори і фауни. Наразі вони є суспільним авторитетом навіть для тих, хто в побуті говорить російською, але не має російської ідентичності й засуджує агресію проти України.

Це українцям вже давно зрозуміло, що насправді такі телеканали не розвінчують міфи і шаблони Кремля, а закріплюють їх у свідомості глядачів. А в Латвії вони сприймаються як ліберальні та вільні "голоси руськой свободи". Саме в цьому полягає їхня небезпека.

Це підтверджує і соціологія: в липні в місцевому впливовому журналі "Ir" було оприлюднено шокуючі цифри: 41% російськомовного населення Латвії вважали "необхідним і виправданим" втручання РФ у внутрішні справи інших країн з метою захисту інтересів російськомовного населення. Із них 14% були готові виправдати "військове втручання". Опитування проводилося на початку літа-2022, коли кадри з Ірпеня і Бучі облетіли всі телеканали світу…

Якщо поглянути на сповнений зашкварів бекґраунд контенту російських "ліберальних" медіа, "обмовка" Коростельова була ніякою не обмовкою, а цілковитою закономірністю. Мовлячи з Росії, телеканал "Дождь" називав віроломне вторгнення РФ на територію України "спецоперацією". Мовлячи з Латвії, вкотре показав карту України без Криму, назвав російських окупантів "наша армія" та демонстративно ігнорував закони європейської держави, що дала йому прихисток. Врешті Латвії урвався терпець: телеканал спочатку оштрафували на 10 тисяч євро, а потім позбавили ліцензії.

У відповідь з боку неурядових організацій та медіаспільноти розпочався колосальний лобістський спротив діям влади та силових структур. Рішення NEPLP публічно називають "тиском на свободу слова", пропозицію Служби Держбезпеки внести Алексея Коростельова в список осіб, яким заборонено в’їзд до Латвії - надмірним.

Особисто в мене є максимально чітка відповідь на питання про "хороших росіян". Немає хороших чи поганих. Є ті, що вже "спалилися", і ті, що поки що ні

Мені достеменно невідомо, що є причиною: банальна непоінформованість, недостатнє розуміння контексту і суті подій, чи політична вмотивованість. Але я точно знаю: кожна країна має право на захист свого суверенітету і національної державності в той спосіб, який вважає адекватним до викликів. Відповідь української журналістики на історію з "Дождем" в Латвії та діями влади Республіки однозначна: "Вважаємо це рішення вмотивованим, а міркування регулятора щодо загрози національній безпеці Латвії, яку несе це медіа, — обґрунтованими".

Ці слова написані кров‘ю наших співвітчизників і моїх колег, які загинули, виконуючи свої професійні обов‘язки. Їх вбили за те, що вони документували злочини російської армії на території суверенної України. Країни, яка платить занадто високу ціну за свою свободу в незалежність.

Нещодавно в Латвії святкували 100-річчя Сейму, з нагоди якого на фасаді з‘явилася табличка з написом "Brīvība, Neatkarība, Demokrātija" (свобода, незалежність, демократія). Це не просто слова. Свобода і незалежність завжди мають свою ціну - Brīvība nekad nav par briva.

Тому особисто в мене є максимально чітка відповідь на питання про "хороших росіян". Немає хороших чи поганих. Є ті, що вже "спалилися", і ті, що поки що ні.

Ольга Червакова, журналістка, екс-народна депутатка, колишня перша заступниця голови комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформаційної політики