Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас висловився проти посилення санкцій відносно Росії на тлі загострення ситуації на сході України. За його словами, саме через нинішню напруженість доводиться покладатися на діалог з Москвою. Адже відносини між Росією та Німеччиною (і взагалі з Євросоюзом) дуже погані, «але так не повинно бути». Він зазначив, що вести діалог з державами, з якими складні відносини, це «суть дипломатії». 

Насправді це не міняється з 2014 року. Німеччина має постійний конфлікт інтересів між цінностями і цінами. З одного боку, німецькі компанії весь час тиснуть на німецький уряд, щоб не вводити санкції. З другого боку, Німеччина все ж була промоутером антиросійськихсанкцій в Європі, тиску на Росію.

Коли Україна добивалася, вимагала, переконувала, ми завжди мали гарантію, що Німеччина, коливаючись між цінностями і цінами, вибере цінності

Згадаймо «формулу Штайнмайєра». Попри те, що вона так називалась, готував її Лавров. Це, зокрема, пов’язано з особливостями міністрів МЗС Німеччини. Найчастіше вони є представниками іншої коаліційної політичної сили, а не правлячої партії, яку представляє канцлер. І коли Меркель серйозно підтримувала Україну, Штайнмайєр багато вів розмов з Лавровим і виніс на загальне обговорення пропозицію Лаврова, давши їй своє ім’я…

Але ми весь час забуваємо, наскільки серйозний вплив на процеси маємо ми самі. Коли Україна добивалася, вимагала, переконувала, ми завжди мали гарантію, що Німеччина, коливаючись між цінностями і цінами, вибере цінності. Крім одного випадку – Північний потік-2 (це було надто дорого для Німеччини). Тобто, сьогоднішні заяви – це не є щось нове. Однак, коли ми не вимагаємо, не просимо, коли розповідаємо, як у нас все прекрасно,очікувати на адекватні дії не доводиться.

Володимир Зеленський двічі персонально образив Меркель

На жаль, українською владою було зроблено все можливе, щоб у Німеччини було менше стимулів орієнтуватися на цінності, а було більше можливостей зосередитися на своїх цінах.

Варто брати до уваги, що Володимир Зеленський двічі персонально образив Меркель (принаймні, вона сприйняла це як образу). Мова йде про розмову з Трампом і заяву в цій розмові, що Європа нам ніяк не допомагає, тільки Америка. Хоча Німеччина на той час дійсно була промоутером підтримки України в ЄС. Другий раз – це коли президент України виказав надію, що Макрон зробить все для України, забувши, що Франція ніколи не була першою скрипкою у цій грі проти Росії. Тож Зеленський добився того, що Меркель фактично відмовилася від зустрічі з ним. Лише після розмови з Байденом вона змінила свою думку…

Ще одна з проблем – Зеленський почав дискредитувати поняття Нормандської четвірки. Адже раніше розповіді про те, що формат не такий, як нам треба, і варто пошукати інші, хоч і були, але не йшли від перших осіб. Ба більше, коли мова заходить про формат Будапешт-2, в ньому чується певний російський наратив - такий формат може передбачати, що завгодно, але там точно не буде місця для Німеччини. І це може стати третьою персональною образою для Ангели Меркель.

Розраховувати на особливу підтримку, особливо країни з таким колосальним конфліктом інтересів, як Німеччина, доволі важко

Тож зараз міністр Маас з його заявою - не є чимось новим. Але головне слово завжди лишалося за канцлером. Втім, зараз важко очікувати від Німеччини суттєвої підтримки.

На це впливає не лише вищесказане. На це впливає і загальна поведінка. Коли ми півроку розповідаємо, що у нас перемир’я і нас нічого не лякає, немає проблем з РФ, Німеччина, цілком очікувано, зосередилась на своїх проблемах з РФ і їх розв’язує. Потім, коли у нас почалися проблеми, весь світ стоїть на вухах, а українська влада не тривожиться, президент їде в Катар…Коли ж на Росію натиснули і вона дала задній хід, замість того, щоб нормально подякувати світові, йдуть розповіді, що ми великі молодці і самі це зробили…

Після цього розраховувати на особливу підтримку, особливо країни з таким колосальним конфліктом інтересів, як Німеччина, доволі важко.

Ба більше, варто зважати й на майбутню зміну влади в Німеччині. Основна кандидатка на місце канцлера, зокрема, має скептичне ставлення щодо можливості майбутньої євроатлантичної інтеграції України. Це її переконання. Його можна змінювати, але над цим треба працювати. На жаль, роботи у цьому напрямку не видно. Все йде за течією. По схилу. А схил не в наш бік. Тож маємо загрозу, що Німеччина все менше братиме участь в переговорних процесах і більше не буде нашим промоутером в Європі.

Тарас Чорновіл, політичний аналітик

Читайте всі статті автора