Прикладів судового переслідування диктатур, злочинних систем, мучителів й фанатиків не багато. Але якщо справа доходить до суду, все відбувається переважно символічно. Коли диктатура повалена, домінує переконання, що потрібно надолужувати втрачений час, кинути всі сили на будівництво нової системи. А досвід є в основному у тих, хто був на боці старої. Всі інші боролися, бідували, не мали шансу розвиватися або сиділи по в'язницях.
Декомунізація так і не відбулася. А денацифікація стосувалася лише невеликої групи нацистів. Ера Саддама Хусейна в Іраку закінчилася кривавою війною й тероризмом на Близькому Сході й за його межами, , - пише Rzeczpospolita. Диктатори, а також генерали, директори, секретарі, пропагандисти, прокурори, судді, викрадачі й кати, які їм служать - всі вони знають, що розплата, як правило, не наступає. Вони знають історію, знають світ і знають життя. Вони розуміють, що руки справедливості навряд колись до них дотягнуться. Тому перейматися цим не варто. Тож вони переступають знову червоні лінії, скоюючи нові злочини.
Читайте такожWP: Білорусь маркує учасників протестів у в'язницях, як у концтаборах нацистівНапевне, вони більше бояться поразки в дусі Муаммара Каддафі в Лівії, якого вбили розлючені бунтівники, ніж долі Слободана Мілошевича. Останній постав перед міжнародним трибуналом, де у нього був адвокат. На додачу, у диктатора було багато часу в камері, щоб обміркувати свої вчинки.
У випадку людей, які служать режиму з ядерною зброєю, шанси встановлення справедливості близькі до нуля. Але все ж вони хоч і мізерні, але є. Якщо не сьогодні, то хоча б до кінця життя злочинця. Тому потрібно терпляче збирали докази, вислуховувати свідчення жертв, готувати документи. Потрібно готувати процеси і формувати спеціальні трибунали.
"Такі приготування повинні стосуватися і режим Олександра Лукашенка, його співробітників й прихильників. Короткі списки таких діячів вже сладені і в ЄС, і в США. Вони будуть розширені, тому що режим йде на нові злочини й відверто вважає, що ніщо його не зупинить і він здатен за все", - йдеться в статті.
Читайте такожFT: Білорусь перетворила контроль авіації в зброю, якою можуть скористатися іншіІдея створення спеціального міжнародного трибуналу для Білорусі правильна. Але диявол ховається в деталях. Однією з них є географія. Польща з одного боку могла б стати місцем для такого трибуналу. Оскільки вона більш чутлива до подій в Білорусі, ніж будь-яка інша країна. Але з іншого боку, її судова влада зараз не має хорошого іміджу в світі. Тож міжнародний трибунал для Білорусі міг би через це зіштовхнутися з атаками. І Москва не пожаліє на це жодної підтримки.
Також Варшаві потрібно пам'ятати про польську меншину в Білорусі. Не можна давати Лукашенку виправдань для ще більшого переслідування білоруських поляків. А він вже їх переслідує. Тож місце, де буде створений трибунал для режиму Лукашенка - це питання для міжнародної дискусії.
Протести в Білорусі
- 9 серпня в Білорусі відбулися президентські вибори. Згідно з офіційними даними ЦВК, Олександр Лукашенко набрав 80,1% голосів виборців, його основний опонент Світлана Тихановська - 10,1%, інших трьох кандидатів підтримали менше 2%.
- Тисячі жителів Білорусі, не згодних з підсумками виборів, вийшли на акції протесту, відбулися зіткнення з силовиками. По всій країні почалися страйки.
- У перші дні учасників акцій жорстоко розігнав міліцейський спецназ, тисячі людей були затримані, багатьох з них при затриманні і в СІЗО сильно били. Сотні людей постраждали, загинули кілька людей.
- Європейський Союз не визнав результати виборів президента Білорусі і вважає Лукашенка нелегітимним президентом.
- 17 вересня Європарламент не визнав перемогу Лукашенка на виборах, водночас визнав Координаційну раду білоруської опозиції тимчасовим представницьким органом білорусів.
- 23 вересня в Мінську відбулася таємна інавгурація Лукашенка.
- Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що" інавгурація " Лукашенка не означає визнання його легітимності на посаді президента.
