В Білорусі добігають кінця спільні військові навчання з Росією "Запад-2025". Це перші військові навчання Москви та Мінську з початку повномасштабної війни. Напередодні та під час навчань Росія здійснила ряд провокацій в країнах НАТО – запустила БПЛА в Польщі, порушувала повітряний простір Румунії та публічно заявляла про ядерні випробування.
Якою була мета цих навчань, чи досяг її Кремль та які висновки варто зробити Україні та партнерам – УНІАН запитав у ветерана російсько-української війни, екскомандира роти батальйону "Айдар" Євгена Дикого.
У Білорусі закінчуються спільні з РФ навчання "Запад-2025". Яка взагалі була мета цих навчань та чи досягли їх Москва та Мінськ?
Тут важливо поєднувати самі навчання, та те, що відбувалося навколо них. Це не дві речі, які співпали у часі та просторі. Це все частина одного плану.
Це перші навчання з початку великої війни. І абсолютно не випадково під час них було зроблено цю провокацію в повітряному просторі Польщі. Адже все це частина стратегії Росії на залякування Заходу та розхитування єдності. Фактично, мета цих навчань послати Заходу сигнал, що Росія готова воювати не лише в Україні. Що Росія готова атакувати і ті країни східної Європи, які вже є членами ЄС та НАТО. Тобто створити саме їм пряму загрозу.
А метою повітряної провокації під час цих навчань було протестувати – а як же колективний Захід на це відреагує. На жаль, мусимо констатувати, що на даному етапі Кремль отримав усе, що він хотів. Якщо не більше. І цей краш-тест поки що західні демократії з тріском провалили.
Це не просто перші навчання з часів великої війни. Це перші навчання і перша серйозна провокація Росії в напрямку Заходу за часів президентства Дональда Трампа. Фактично, метою Кремля було перевірити – чи тепер, за часів Трампа існує НАТО і чи готове воно чинити опір Росії. І поки що результат дуже радісний для Кремля. І дуже незадовільний для західних демократій.
Путін багато років тому любив задавати питання західним лідерам – чи готові ви воювати за Нарву. Це естонське місто, в якому багато російськомовного населення. І воно дуже добре підходить для сценарію на кшталт кримського чи донбасівського.
Він багато задавав це питання і наразі він фактично задає це питання у значно більш гострій формі. Чи готові ви воювати за країни Балтії? Чи готові ви воювати за Польщу? І Дональд Трамп дав йому абсолютно чітку відповідь – ні, не готові. І це страшно.
Річ у тім, що стратегія безпеки й Польщі й Балтійських країн дуже сильно базується на зовнішній допомозі. Наприклад, поляки це фактично не приховують. Їхня стратегія полягала в тому, що вони купують максимум американської зброї, займають роль найближчого союзника США в Європі, ведуть виключно проамериканську політику – навідміну від частини західноєвропейських країн. А в разі чого – Штати за них вписуються у війні проти Росії.
І Дональд Трамп дав абсолютно чіткий сигнал. Що за його адміністрації Штати не вписуються. І ця його заява, яка потім ще була повторена держсекретарем Рубіо, що вони не знають, чи навмисно Росія послала безпілотники в Польщу, що це могла бути помилка. При тому, що в цьому саме випадку помилка просто виключається.
І відповідь Вашингтона була ідеальною для Кремля й абсолютно страшною для східної Європи. Тому Путін отримав усе, чого хотів.
На тлі цього дуже символічний вигляд має приїзд військових з США на ці навчання, чи не так?
Це виглядає дуже погано і це по факту є дуже погано. Річ у тім, що це частина зусиль Дональда Трампа з нормалізації диктатора, з введення їх у цивілізований світ, виведення з ізоляції. Це абсолютно системна його політика. Так сталося, що 47-й президент 200-річної демократії дуже не любить демократію і дуже любить диктатуру.
Ще під час першої своєї каденції він просто оточив своєю увагою і вивів з ізоляції Кім Чен Ина. У другу каденцію в нього значно серйозніші задачі. Тепер його допомоги потребує Володимир Путін. Його допомоги потребує Олександр Лукашенко. І він їм цю допомогу щоденно надає.
Він вже вивів з ізоляції Путіна, він перевів його з категорії військового злочинця в категорію світових політиків. Це той реальний результат нібито миротворчих зусиль Дональда Трампа.
А останнім часом він зайнявся й відбілюванням Лукашенка. Так, Лукашенко нібито у відповідь робить кроки назустріч, відпускає окремих політвʼязнів. Але відпускає лише за умови, що їх заберуть на Захід. Ми вже бачили, як Статкевича, який відмовився виїжджати з Білорусі, його просто забрали на ту ж саму зону.
І у відповідь на те, що Лукашенко викидає з країни політвʼязнів, Штати вже зняли санкції з "Белавіа", збираються відкрити посольство. І ось наступний крок – це участь американських спостерігачів у маневрах, які не білоруські, а російські на території Білорусі.
Американські представники, як гості, спостерігали за цими маневрами. Мета яких – залякати східну Європу. І Дональда Трампа це влаштовує. Це звучить страшно, але так і є. Діюча адміністрація США вважає східну Європу сферою законних інтересів та впливу РФ.
Як в такому випадку Захід мав би реагувати на ці навчання?
На самі навчання, як такі – не обовʼязково реагувати. А от на політику Росії в цілому – це вже інше питання. Але в нас немає Заходу, який готовий реагувати. Тому розмірковувати, що вони мали б робити не бачу сенсу.
Яка доля військових РФ, які наразі перебувають на цих навчаннях? Західні аналітики стверджують, що вони можуть лишитися там для створення напруги в Європі чи навіть провокацій на українсько-білоруському кордоні. Чи можливі такі сценарії?
Хоч у росіян зараз 700 тисяч окупантів на нашій території. Але при тому, які втрати вони зараз несуть і які цілі в них зараз стоять, для них критично важливо у найближчі місяці додавити Донбас. Зокрема забрати цю останню велику промислову агломерацію – Краматорськ, Словʼянськ, Костянтинівка, Дружківка.
І тому я вважаю, що у тих військ, які грають мʼязами на кордоні з Європою – не багато шансів лишитися там і курити в Білорусі, очікуючи, що можливо колись Путін почне ще одну війну. Я думаю, що відразу після закінчення навчань вони всі відразу опиняться на фронті у нас. А якщо більш точним, то на Донеччині.
Євген Дикий - український науковець, публіцист, військовослужбовець та громадський діяч. 1995 року брав участь у російсько-чеченській війні як волонтер та керівник гуманітарної місії. У 2014 році виконував обов'язки заступника командира взводу у 24-му батальйоні територіальної оборони "Айдар". Демобілізований влітку 2014 року через бойову травму.
З лютого 2018 року Євген Дикий очолює Національний антарктичний науковий центр, який оперує українською науковою станцією "Академік Вернадський" в Антарктиді.
