Про підготовку Росією чергового нападу на Грузію на тлі акцій протестів грузинської опозиції в пресі писалося багато. Здається, найтривожніші прогнози починають справджуватися...
З метою не допустити нового конфлікту на Кавказі, ООН, ЄС, НАТО і ОБСЄ посилюють увагу до Росії та її дій у цьому регіоні. 13 квітня спостерігачі ООН, ЄС і ОБСЄ на грузинській території підтвердили концентрацію російських військ навколо Грузії. Про це ж заявив і міністр закордонних справ країни Г.Вашадзе. За словами міністра, частини Північно-Кавказського військового округу Росії приведені в підвищений ступінь бойової готовності. Крім того, триває нарощування бойового і чисельного складу ЗС Росії на території Абхазії і Південної Осетії.
Г.Вашадзе також відзначив прибуття загону бойових кораблів Чорноморського флоту Росії безпосередньо до узбережжя Грузії в районі Абхазії. При цьому, за наявними даними, на борту десантних кораблів ЧФ РФ (у кількості не менше чотирьох) знаходяться підрозділи морської піхоти, як Чорноморського, так і інших флотів Росії.
Заява міністра закордонних справ Грузії співпадає з повідомленнями турецьких ЗМІ про перекидання на Північний Кавказ додаткової кількості військ з Московського військового округу Росії, яким поставлено завдання ізоляції планованого району бойових дій, а також виключення можливості поширення конфлікту на російську територію.
У зв`язку з цим керівництво Російської Федерації особливо непокоїть активізація диверсійно-терористичної діяльності місцевих бандформувань, яка спостерігається останнім часом в Чечні, Інгушетії і Дагестані. Зокрема, 14 квітня в результаті нападу бойовиків на блок-пост МВС в Махачкалі були вбиті двоє співробітників правоохоронних органів Дагестану. Того ж дня, в ході бойового зіткнення з бойовиками в Урус-Мартанівському районі Чечні загинув один і дістали поранення двоє російських військовослужбовців.
Аналізуючи нинішню ситуацію, не можна не відзначити, що вона вельми нагадує обстановку на Кавказі влітку минулого року. Хоча є і деякі відмінності. Перш за все, це стосується ретельнішої підготовки Росії до використання тактичної, а також стратегічній авіації проти Грузії. Свідченням цього турецькі ЗМІ називають початок з 10 квітня 2009 року систематичного чергування російських літаків дальнього виявлення радіолокації і наведення авіації А-50 (аналог американського-натовського АВАКСу) в повітряному просторі над Північним Кавказом.
Враховуючи дані обставини, система ППО Туреччини приведена в підвищений ступінь бойової готовності. Крім того, посилено охорону турецько-грузинського кордону, в район якої направлені додаткові підрозділи турецької армії і поліції. У свою чергу, як реакція на загрозу чергового загострення ситуації, ВМС Туреччини проводять масштабні навчання різнорідних сил флоту в центральній частині Чорного моря.
На тлі наведених подій, як і прогнозувалося раніше, розпочалися активні спроби спровокувати керівництво Грузії на застосування сили проти акцій опозиції в Тбілісі, що має стати приводом для втручання Росії в ситуацію на грузинській території.
Зокрема, з 13 квітня цього року, відповідно до розробленого сценарію, опозиція розпочала блокування урядових будинків у Тбілісі, що є прямим порушенням законодавства будь-якої держави. Напередодні, в ніч з 11 на 12 квітня групою невідомих осіб (за окремими даними, абхазькими бойовиками, завезеними в Тбілісі до початку акцій протестів) було розгромлено наметове містечко демонстрантів біля грузинського парламенту.
Звичайно, причетність Росії до подій в Грузії наполегливо заперечується Москвою. Зокрема, міністр оборони РФ А.Сердюков спростував заяву глави грузинського МЗС Г.Вашадзе про зосередження російських військ на Кавказі, а також підвищення бойової готовності 58-ї загальновійськової армії Збройних сил Російської Федерації. За твердженням військового керівництва Росії, на сьогодні «у військах Північно-Кавказського військового округу і на Чорноморському флоті триває планова підсумкова перевірка за зимовий період навчання».
Ця інтерпретація подій російським військовим керівництвом, враховуючи наведені дані, може сприйматися скоріше як зухвала брехня, яка вже нікого не може обдурити, ніж правдоподібне пояснення. А тим більше, важко ввести в оману подібними розповідями міжнародних спостерігачів, які нині знаходяться в Грузії. Та й взагалі, не потрібно ніякої «космічної розвідки США» для того, щоб побачити вихід великих кораблів ЧФ РФ з Севастополя. Це може зробити кожен севастополець або гість міста.
Насторожує сам факт подібних «заяв» російської сторони. Як показує досвід, всі спроби Росії спростовувати будь-які події, пов`язані з військовою присутністю Москви в регіоні, зазвичай, закінчувалися їх прямим підтвердженням. Тим більше, що А.Сердюков і сам все таки побічно визнав збільшення чисельності російських солдатів на територіях самопроголошених республік. За його словами, «чисельність російської військової бази в Абхазії визначена міждержавними документами і становить 3,7 тисячі військовослужбовців», тоді як раніше йшла мова не більше ніж про 2,5 тисяч.
Хоча, треба визнати належне: на відміну від серпня минулого року, активний міжнародний моніторинг дій Москви відносно Грузії, а також їх інформаційне висвітлення, все ж таки зробили свою справу. Принаймні, така політика змусила Росію виправдовуватися, що, можливо, примусить її відмовитися від необдуманої політики на Кавказі. Що, звичайно ж, піде на користь безпеки в усьому Чорноморському регіоні.
Утім, мабуть, реальний вплив на Росію має зовсім інше. Їй є, чого бояться. Перш за все, це загроза подальшого відтоку західних інвестицій з російської економіки, які і так вже досягли близько 170 млрд. дол. США після попередньої війни на Кавказі, що дуже боляче ударило по Росії.
Крім того, саме США разом із своїми союзниками на Близькому Сході (перш за все, Саудівською Аравією і Кувейтом), а зовсім не ОПЕК, залишаються головними «гравцями» на світовому ринку нафти, визначаючи ціну «чорного золота». Чим кінчилося для Росії зниження світових цін на нафту з осені минулого року, виразно видно за станом російського бюджету, який більш ніж 60% залежить від експорту вуглеводневої сировини.
Та й потім, незважаючи на всі спроби Москви показати неспроможність грузинської армії (у тому числі і з залученням російського кінематографа), в реальності розвиток подій мав абсолютно інший характер.
Якщо відійти від «пропагандистських картинок» Кремля, в реальності ми бачили іншу картину: під час війни збройні сили Грузії дали цілком гідну відсіч російським військам. Свідченням цього можна вважати майже триденну оборону Цхвінвалі грузинськими військами від п`ятикратно чисельнішого супротивника, під час якої були, по суті, розгромлені передова батальйонна група з складу 19-ої мотострілецької дивізії, а також 71-й мотострілецький полк 42-ї мд 58-ї армії ЗС Росії. При цьому одержав поранення її командуючий генерал Хрульов. Крім того, силами ППО Грузії були збиті або серйозно пошкоджені близько 10 бойових літаків Росії, включаючи стратегічний бомбардувальник Ту-22.
Фактично, Грузія могла триматися ще довгий час, коли б не загроза «килимових» бомбардувань грузинських міст, які практично почала російська авіація, про що яскраво свідчать всі ці збиті літаки.
Таку ж (якщо не сильнішу) відсіч Грузія може дати і зараз, тим більше, що вона вже відновила бойовий потенціал своїх Збройних сил, одержавши від європейських країн (зокрема, Франції і ФРН) нові зразки озброєнь і військової техніки західного виробництва, у тому числі і системи ППО. Крім того, спираючись на досвід минулої війни, Тбілісі повністю змінив принципи бойового застосування своєї армії, перейшовши від їх орієнтації на виконання миротворчих функцій до підготовки масштабних оборонних операцій.
Утім, враховуючи непередбачуваність політики Москви, можливість агресивних дій з її боку все ж таки повністю не можна виключити. Особливо, в умовах загострення ситуації в самій Росії у зв`язку з відновленням масових народних виступів в Новосибірську і Владивостоку проти економічної політики російського уряду.
Леонід Шевченко
