Успішне просування Верховної Ради в бік створення стійкої більшості є свідченням того, що перемога Віктора Януковича на президентських виборах стає початком стабілізації внутрішньополітичного становища в Україні в цілому. Те, чого помаранчеві лідери так і не спромоглися досягти протягом довгих п’яти років перебування при владі, стає реальністю вже в перші дні перебування на посту глави держави нового президента. У свою чергу, швидке формування нової коаліції відкриває шлях до проведення реформ, без яких Українська держава не зможе подолати наслідки надзвичайно глибокої соціально-економічної кризи, у якій країна опинилася не без допомоги колишнього президента В.Ющенка та екс-прем’єр-міністра Ю.Тимошенко. Тому всі звинувачення з їхнього боку в нібито неконституційному характері змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради» не витримують жодної критики. Діючи швидко й рішуче, сили, які підтримують нового главу держави, демонструють готовність розрубати гордіїв вузол казуїстичних перешкод, нагромаджених пересвареними політиками з так званого демократичного табору заради збереження влади. Хіба цей прояв високої відповідальності за долю держави можна розглядати як антиконституційні дії? Коли колишній президент разом з тепер уже колишньою главою уряду, прикриваючись фіговим листком так званої політичної доцільності, всупереч букві й духу Конституції України розганяли працездатний парламент – це не викликало в них жодних застережень. Коли ж у ім’я порятунку держави більшість депутатів у відповідності до Основного Закону проголосували за усунення бар’єрів на шляху до формування стійкої коаліції - це оголошується ледь не антиконституційним переворотом.
Зрештою, чи варто дивуватися такій реакції політичних лузерів? Усе, що свідчить про успіх нового президента, – це підтвердження справедливості вибору народу, який проголосував за їх відсторонення від влади. Очевидно, вони діятимуть у такий спосіб – беззмістовного оскарження будь-якого кроку нового президента України – і в подальшому. Вирішення мовного питання, нормалізація відносин з Російською Федерацією, підтвердження незмінності курсу на європейську інтеграцію викликатимуть у них лише роздратування. Тому що інші змогли зробити те, на що не спромоглися вони. Тому що час грає проти них. Тому що формування нової більшості в парламенті, яка підтримуватиме політику В.Януковича, – це переконливе свідчення перемоги прореформаторських сил – антитези помаранчевій безпорадності.
Петро Толочко, доктор історичних наук, академік Національної академії наук України
