Ситуація з екс-міністром економіки Данилишиним, затриманим у Чехії, пролила світло і на головну наукову установу держави. Я не лише про те, що Національна академія наук України не захистила свого колегу Данилишина (лише вісім академіків підписалися на його захист)...

Річ у тім, що в листопаді під "шумок"  ліквідували академічну Радe з вивчення продуктивних сил України, очолювану Данилишиним.

Академік-секретар відділення економіки Елла Лібанова заявила УНІАН, що ніхто не заперечував із приводу ліквідації. М’яко кажучи, це не зовсім відповідає дійсності. Як переповідають хід засідання президії, йшла уже четверта година, коли доповідач виголосив назву проекту постанови «Про результати комплексної перевірки наукової та науково-організаційної діяльності Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за період з 2004 по 2009 рр.», без жодних акцентів на ліквідацію установи. І навіть, не голосуючи "за, проти, утримався", схвалили тоді постанову. Академік Ярослав Яцків у процесі обговорення висловився проти.

Відео дня

"До роботи інституту була низка претензій", - мотивує рішення Лібанова. Чому ж тоді перше речення ліквідаційної постанови звучить так: «У процесі перевірки комісія дійшла висновків, що наукові дослідження РВПС України НАН України за своєю спрямованістю, теоретико-методологічним рівнем, напрямами практичного впровадження в цілому відповідають завданням академічної науки...»?! Ще нагадаю: 20 березня 2009 року Рада, створена академіком Вернадським, святкувала 90-річчя. Хто і як вітав – можна прочитати тут.

Про те, що рішення Президії НАНУ щодо ліквідації Ради заздалегідь не планувалося, а значить не було як слід обговорене, може свідчити той факт, що у Порядку денному засідання Президії НАН України на 3 листопада 2010 року питання про Раду взагалі не стояло. Вже наступного дня терміново було скликане засідання вченої ради Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, на яке прибула академік-секретар відділення економіки Елла Лібанова, яка і оголосила зміст постанови Президії НАН України. Більше того, такий серйозний документ ще навіть був не підписаний, і на ньому не було печатки. Саме в такому вигляді він був розданий керівникам структурних підрозділів інституту після його реєстрації в канцелярії після засідання вченої ради 4 листопада. 

Рада як юридична особа функціонує до 19 січня 2011 року, але у грудні уже розпочалися процеси оптимізації територій Ради на користь Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України (керівник Елла Лібанова), який має переміститися до приміщень Ради.

Ще один нюанс. За хронічного недофінансування науки і Державний бюджет України, і НАН України мусять шукати гроші, щоб виплатити тим, хто працював у Раді (й академіку, голові Ради Данилишину також) внаслідок ліквідації їхнього місця роботи. А це 217 людей, яким треба заплатити по п’ять окладів!

Конституція України визначила, що наша держава, з-поміж іншого, є правовою, в якій визнається і діє принцип  верховенства права. Якщо ж справа все-таки в академіку Данилишину, який нібито заплямив репутацію НАН України (не одна я думаю, що ліквідація установи має політичний підтекст), – то, очевидно, варто було б авторитетній установі все-таки дочекатися судових рішень, постановлених іменем України, у кримінальній справі проти екс-урядовця. І вже потім приймати чи то кадрові, чи організаційні рішення! За нинішньої ж ситуації таким своїм рішенням Президія продемонструвала насамперед свою неповагу до права, правової держави, презумпції невинуватості. До майбутніх рішень суду, постановлених іменем України у справі Данилишина.

Надія Князев, викладач кафедри українознавства Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій