Підстави для арешту Тимошенко, які оголосив пан Кірєєв, є явно надуманими.
Незважаючи на відверто хамську манеру поведінки пані Тимошенко, у суду немає жодних підстав стверджувати, що вона має намір ухилятися від судового слідства. Не навели доказів цього ані представники прокуратури в суді, оголошуючи своє клопотання, ані суддя Кірєєв, який виносив відповідну ухвалу. А це єдина причина, передбачена законом, що давала судді право використовувати арешт як запобіжний захід. Отже, рішення судді Кірєєва є вельми сумнівним, якщо виходити з норм Кримінально-процесуального кодексу.
Зрозуміло, чому це рішення було прийнято в п’ятницю. Традиційно (ще з радянських часів) громадян заарештовують саме напередодні вихідних чи святкових днів. Бо у вихідні та на свята ув’язнені не мають можливість зустрічатись зі своїми адвокатами. А це, безперечно, відбивається на їхньому психологічному стані. А принизити та психологічно зламати заарештованого – це ті принципи, на яких базується діяльність наших правоохоронців.
Чому влада вирішила піти на цей крок саме зараз? Стверджувати, що таким чином намагаються залякати опозицію, навряд чи логічно. Якщо вже залякувати – то серйозно, шляхом оголошення обвинувального вироку. Сам же арешт цьому не допоможе. Більш того, упевнений, що все це вкрай негативно буде сприйнято суспільством, у тому числі й тими, хто критично ставиться до діяльності Юлій Тимошенко.
Таким рішенням влада ще більш дискредитує себе як в Україні, так і за її межами.
Може, я помиляюся, але і арешт пані Тимошенко, і поспіх, з яким ведеться цей судовий процес, зумовлені браком прогресу в переговорах між Нафтогазом і Газпромом. Газпром зацікавлений, як завжди, затягувати переговірний процес до зими, бо тоді він діятиме з позицій сили. Українські керівники це чудово розуміють, тому зацікавлені максимально швидко наблизитися до оголошення обвинувального висновку щодо Юлії Тимошенко. Цим самим чинять тиск на російських можновладців, насамперед – на прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна.
Очевидно, що пані Тимошенко не збирається миритися зі статусом засудженої, адже втрачає можливості ведення політичної діяльності та участі у виборчих кампаніях 2012-го та 2015 років. Для неї це означатиме взагалі завершення політичної кар’єри. Тому небезпідставно вважаючи себе зрадженою з боку пана Путіна, вона може піти на оприлюднення всіх домовленостей, котрі пов’язані з підписанням газових угод. А цього навряд чи бажатимуть керівники Газпрому, а тим більше особисто Путін.
Підтвердженням цієї версії слугує несподівано швидка реакція Міністерства закордонних справ Росії з приводу арешту екс-прем`єра Юлії Тимошенко, розміщена на офіційному сайті відомства. Привертає увагу емоційний підтекст цієї заяви та поспіх, з яким вона робилося. У ній наголошується: "Усі газові угоди 2009 року укладалися в суворій відповідності з національним законодавством двох держав і міжнародним правом, і на їх підписання були отримані необхідні вказівки президентів Росії та Україні". Водночас добре відомо, що підписання угод відбулося всупереч позиції Президента України Віктора Ющенка. Та й Володимир Путін, проводячи наодинці переговори з Тимошенко, навряд чи отримував якісь вказівки від Президента Росії Дмитра Медвєдєва.
Отже, перша реакція російських можновладців, як бачимо, не забарилась.
У будь-якому разі рішення судді про арешт Юлії Тимошенко не має нічого спільного з правом та судочинством. Воно демонструє готовність можновладців у разі політичної та комерційної доцільності порушувати права всіх громадян, і навіть таких непересічних, як пані Тимошенко.
Борис Кушнірук, член Центрального проводу УНП
