Думка

Насправді передвиборні ходи українських соціалістів не настільки прості, як їх селянські обличчя. Всі ці примітивні слогани з критикою дострокових виборів і вимогою доступної освіти – лише зовнішній бік їх кампанії. Давайте глибше проаналізуємо піар «малинових», головним реалізатором якого сьогодні став Микола Рудьковський.

Повернемося трохи назад. Четвертого вересня міністр транспорту заявив про підготовку Секретаріатом Президента масштабної катастрофи з людськими жертвами. Він звернувся в СБУ з вимогою прийняти заходи з недопущення сценарію «мукачевської банди, яка засіла на Банковій». Спрацювало! СБУ, що зазвичай не дуже любить гучні дії, заворушилася. За вказівкоюз президентської адміністрації службісти відразу зацікавилися заявами Рудьковського, почали запрошувати його для дачі свідчень. Ющенко заговорив про відставку міністра.

Відео дня

Політичний профан скаже вам, що Рудьковський добився бажаного: його прізвище з`являється чи не в кожному випуску новин, і це перед самими виборами. Тут би соціалістам якраз помріяти про арешт міністра – тоді б «малинові» точно пройшли до парламенту: у нас люблять скривджених владою. Уявіть, як би це виглядало: чесний чиновник говорить про теракти, які готується влаштувати команда президента, а команда президента його за це «закриває». Але на Банковій сидять не дурні, вони не дадуть такий козир своїм ворогам. Та і у соціалістів інший розрахунок.

А тому зараз головне завдання «малинових» - посіяти страх в душах звичайних громадян. Це, звичайно, здається смішним, але уявіть собі людей, які дивляться «Дом-2» і вірять всьому, що вливають їм у вуха. Вже вони-то можуть повірити міністрові. Кадри з катастрофами на залізниці, фосфорна аварія і ін. цілком можуть викликати ну, якщо не панічний страх, то хоч би легку тривогу. "Звертаюся до громадян - будьте уважні!", - лякав міністр.

Здавалося б, Рудьковському це не повинно бути вигідно, адже, по суті, він не хто інший, як головний виробник цього страху. Адже небезпека пов`язана з його відомством, саме з його вуст злітають тривожні заяви – слово «Рудьковський» ставиться поряд із словом «тероризм» не рідше, ніж слова «Усама бен Ладен». Результат: міністр стає свого роду віртуальним терористом. Проте, видно, така роль його цілком влаштовує.

А ось тут варто заглянути в історію.  Це було в 1973 році. Ян Эрік Улссон, не особливо небезпечний злочинець, який втік з в`язниці, увійшов до будівлі одного з банків Стокгольма, дістав автомат і узяв в заручники четверо працівників банку. На вимогу злочинця, поліція звільнила і доставила в банк його сусіда по камері — Кларка Улофссона. Через декілька днів поліція почала газову атаку, в результаті якої загарбники здалися, а заручників вивели цілими і неушкодженими.

Проте колишні заручники заявили, що боялися не загарбників, які нічого поганого їм не зробили, а поліції. Більше того, за свої гроші найняли адвокатів Улссону і Улофссону. В результаті суд зняв з Улофссона всі звинувачення, його відпустили. На волі він зустрівся з однією із заручниць, і вони стали дружити сім`ями. А Улссон був засуджений до 10 років, впродовж яких одержував багато захоплених листів від жінок.

З тих пір в психології з`явився термін "стокгольмський синдром", або синдром заручника, що означає дружбу заручників із поневолювачем, коли заручники починають симпатизувати бандитам або навіть ототожнювати себе з ними. А зараз повернемося до наших баранів. Уявіть собі людей, які дивляться «Дом-2» і вірять міністрові транспорту. Рудьковський асоціюється у них з терактами, але йому це і треба. У людей з`являється стокгольмський синдром, вони починають симпатизувати віртуальному терористові, тоді як Президент стає для них "злим поліцейським". Перелякані громадяни, які ототожнили себе із терористами, покірливо голосують за того, хто ще вчора наганяв на них страх. От так. А ви важете: у соціалістів дубовий піар, вони не уміють думати. 

Андрій Камєнський