Головне питання, на яке не відповів Віктор Медведчук, заявивши про «повернення» в українську політику - що ж з ним сталося? В результаті яких життєвих потрясінь чи змін демонізований глава адміністрації Кучми, який подарував країні такі явища як «темники» (таємні листи до редакцій ЗМІ із вказівками кого показувати, а кого - ні), «печиво» (технологія вкидання бюлетенів) і «свято демократії», з`явився перед нами у по-європейськи «незамороченому» светрику з шарфом якоїсь показово-недорогої марки типу H & M і заговорив про громадянське суспільство? Виходить, Медведчук при владі був напівдиктатором і цензором, а позбувшись її - був відразу посвячений у янголи громадянського суспільства. Невже жадоба влади, що зіпсувала не одну гарну людину, вийшла з Віктора Володимировича повністю, і для цього йому знадобилося всього лише п`ять-сім років займатися спортом і не давати телеінтерв`ю? Це унікальний випадок очищення за всю історію інквізиції, на заздрість всім професійним екзорцистам.
Якщо оцінити стартовий імідж «Медведчука версії-2012» як політичну технологію, то в шкуру ягняти йому вже не влізти. До того ж він відверто недоконструйований: мосту через прірву між Медведчуком і демократією поки навіть не намічається.
Український виборець, який звик дивитися політичні шоу вперемішку із серіалами і сприймати політиків як героїв мильних опер, жадає історії про кому, втрату пам`яті, любов або інше диво, яке перевиховало злого героя, і найголовніше - його покаяння, каяття у скоєному. Тоді лиходія глядач може пошкодувати і дати шанс стати на шлях виправлення. А то якось непереконливо прозвучало «Я відпочив, я повернувся, і тепер навчу вас батьківщину любити».
Ніжна душа нинішнього «ідейного члена громадянського суспільства», яку намагається пред`явити світові лідер есдеків сьогодні, не витримала б і юркнула б у рай від найневиннішої схеми, придуманої Медведчуком часів Кучми. Але душа таки залишилася. Значить просто так він нічого не робить.
Тривожний дзвіночок для Арсенія Яценюка - Віктор Медведчук не хоче в парламент. Значить, чого він хоче? Повернутися у владу, минаючи принизливу для нього процедуру очищення виборами. Оскільки бажаючих взяти такий тягар у список, мабуть, немає, а мажоритарний округ він програє будь-кому - і кандидату від влади, і кандидату від опозиції, то варіант один - стати комусь корисним своїми зв`язками. А вони у нього є тільки в Росії.
Поля для маневру у Віктора Медведчука вкрай мало - в українську політику його дійсно не пустять, для регіоналів він чужий, а для опозиції - «страшилка», якою можна лякати младодемократів, які призабули «режим Кучми».
Але те, що до виборів не годиться, піcля виборів - не виключено. До виборів Медведчук критикує владу, у парламентській кампанії як суб`єкт участі не бере, але за місяці антипрезидентської риторики буде винагороджений прийняттям до лав чесних і порядних опозиціонерів, і після виборів буде проголошений союзником опозиційних сил, що допомагають впоратися з «злочином режимом».
Не секрет також, що опозиція зараз відчуває деякі фінансові труднощі, «своїх» мажоритарників мало не за вуха тягне на округи керівництво опозиційних партій, є області, в яких два-три округи просто не закриті - у кандидатів від опозиції просто немає ні грошей, ні бажання для кампанії, у результаті чого сформувати списки КОД не може вже півроку. Безбожно «торгувати» округами, як раніше прохідними місцями в списку, нинішні опозиціонери побоюються - виборець може не зрозуміти, коли три рази поспіль під прапорами Тимошенко-Луценко-Яценюка до парламенту пройдуть люди, які в день присяги поміняють свою фракційну прописку. Це вже не поясниш «тиском влади» і «очищенням команди».
А ось родина Володимира Путіна, що вважається однією з найбагатших у світі - як раз навпаки, почуває себе чудово в сенсі грошей. Звичайно, це не означає, що українська опозиція продалася росіянам, просто з точки зору оцінки наявних ресурсів - те, чого немає в опозиції, - є у Медведчука, не більше...
Отже, Віктора Медведчука гратися в українську політику більше не візьмуть, значить, треба гратися або в щось інше, або в іншому місці. Те, що він вже озвучив у ЗМІ, якраз відповідає його ситуації - новою пісочницею буде обрана зовнішня політика, а новими іграшками - громадянське суспільство.
Олена Дяченко, консалтингова компанія «Партія влади»
