Після руйнування Каховської греблі та стрімкого спуску водосховища на його місці почалися масштабні природні зміни. Віцепрезидент ПАЕУ Валентин Щербина розповів УНІАН, як розвивається ця територія зараз і що може відбутися із нею у найближчі 5-100 років без втручання людини, що сталося з рибними популяціями після зникнення водосховища та чому частина змін може бути незворотною.
Якщо залишити територію колишнього Каховського водосховища без втручання людини, що буде з нею через 5-10 років?
За словами еколога, територію колишнього Каховського водосховища потрібно залишити без будь-якого втручання людини - не відновлювати водосховище, не забудовувати і не змінювати штучно, - вона вже почала розвиватися за природним сценарієм. Упродовж 5-10-15 років там поступово формується нова, але водночас історично притаманна цій місцевості екосистема.
Він пояснив, що ця територія історично була частиною Великого Лугу Запорізького - унікального природного комплексу з величезним екологічним значенням, який виконував кліматоутворюючу, гідрологічну та біологічну функції для всього басейну середнього та нижнього Дніпра.
Великий Луг завжди був унікальною природною оазою серед степів - із родючими землями, багатим тваринним світом, розвиненим землеробством, тваринництвом, бджільництвом. Античні автори називали ці райські місця Гілеєю - "лісовою землею". За біологічною продуктивністю і значенням для життя людини дніпровські плавні і Великий Луг можна порівняти з долиною Нілу. Історичне значення території, яка формувала цивілізації упродовж мінімум 6 тисяч років - неоціненне.
"І ось ця екосистема, завдяки своїй гнучкості, стійкості, пластичності - це стандартні властивості екосистем, - відновлюється. І упродовж тисячоліть тут було так. Щодо тепер - вона відновлюється з першого дня після того, як хвиля прориву пройшла. І ми зараз в режимі реального часу це спостерігаємо попри війну", - наголосив Щербина.
"Важливо, що ці території історично зазнавали затоплень і повеней. Саме тому екосистема плавнів пристосована до різких змін рівня води. Масштабні повені були тут зокрема у 1877, 1890, 1908, 1931 роках, а також у XX столітті, коли рівень води піднімався на 4, 5, 6 і навіть 8 метрів. Попри це, екосистема щоразу відновлювалася", - підкреслив еколог.
Тому саме ця історична здатність до самовідновлення і дає підстави очікувати, що система відновиться й цього разу, додав він.
Що сталося з рибою після знищення Каховського водосховища? Чи вдалося частині видів вижити?
У Дніпрі та дніпровських плавнях до створення греблі мешкало близько 70 видів риб, зокрема цінні осетрові - білуга, севрюга, осетер, а також чорноморський лосось, розповідає еколог. Саме Дніпровські пороги слугували для них природними нерестовищами. Окрім них, у цих водах водилися язь, рибець, марена дніпровська, судак, сазан і прохідні види оселедця.
А ось після створення водосховища ситуація змінилась: через відсутність рибоходів у греблі риба не могла дістатися до місць нересту. Частина видів знайшла інші нерестовища, але їхня чисельність різко скоротилася. Різка зміна умов проживання іхтіофауни з вільнотекучої річки на мілководне "Каховське горе" стало справжньою катастрофою для багатьох видів суто річкових риб. У результаті зникло щонайменше 16 видів риби, зазначив Щербина.
"Коли почалась перша хвиля прориву - риба дуже чутлива до перепадів води - вона мігрувала до глибоководних ділянок. Частина риби згодом перемістилася в плавні Нижнього Дніпра. За словами тодішнього міністра з аграрної політики Миколи Сольського, у водоймі могло бути близько 11,5 тонни риби, значну частину якої вода винесла вниз за течією. Інша частина, яка перебувала на мілководді, не встигла мігрувати і відповідно загинула. Я не вважаю, що це була надто велика цифра, втім варто врахувати, що це був початок літа, а отже - період нересту", - пояснив експерт.
У водоймах у цей період уже був мальок, який не міг швидко мігрувати і більшість рибної молоді - загинула. Також складною виявилась ситуація з осетровими. Постраждали близько 85 рибних господарств, зокрема завод у Херсоні з розведення осетра.
Які види риб найбільше постраждали після зникнення водосховища?
У цей час дике маточне стадо осетрових перебувало неподалік від греблі, на нерестовій міграції. Після її руйнування значну частину риби знесло течією, що могло призвести до її травмування та загибелі.
"Я прогнозую, що саме втрати маточного поголів'я осетрових, якому потрібен не один десяток років, щоб вийти на життєздатної популяції, дуже великі. Причому це види з Червоної книги України, і це найбільший удар по рибних запасах і взагалі по іхтіофауні. Інші види риб відновлюються швидше", - зазначив Щербина.
Окремо варто відзначити те, що різке надходження великої маси прісної води в нижню течію Дніпра та прилеглі морські акваторії призвели до опріснення води в затоках, зокрема Ягорлицькій і Тендрівській.
Через зміну солоності постраждали водні мешканці, які звиклі до певного рівня солоності: частина з них загинула або зазнала стресу.
Водночас, за словами еколога, ці системи мають високий потенціал до відновлення. Для багатьох прохідних видів риб розкриття природного русла Дніпра навіть створює сприятливі умови для міграції та нересту, наголосив Щербина.
Які види птахів найбільше постраждали після зникнення водосховища?
У плавнях Нижнього Дніпра гніздувалися десятки тисяч птахів - це одне з найсприятливіших середовищ для водно-болотних і прибережних видів, пояснив експерт. Тут формувалися великі колонії чапель, чепур, коровайок, крячків, качок, пастушків, лебедів-шипунів та інших видів.
"Катастрофа припала саме на період гніздування та виведення пташенят, і ось цей фактор став причиною загибелі величезної кількість молодняку. Птахи, які вже могли літати, змогли врятуватися. Водночас це - досить пластичні види птахів, які швидко знаходять місця для нового проживання та гніздування. Вони гарно розмножуються. Основне для них, щоб їх не турбували люди", - зазначив Щербина.
Складнішою, за його словами, є ситуація з відновленням чисельності пернатих хижаків, зокрема таких як лунь, орлан-білохвіст, скопа. Зараз дуже хороша кормова база для них, але для їхнього відновлення потрібна ще й відповідні місця для гніздування - дерева поблизу води, а не лише очеретяні і вербові масиви. Вже зараз можна створювати штучні гніздівлі для пернатих хижаків.
Втім, загалом найбільше постраждали ті особини, що потрапили під першу хвилю прориву, але вже зараз плавні повертаються до природного стану.
Водночас, для окремих груп фауни, наслідки можуть бути критичними. Особливо це стосується ендемічних видів, тобто таких, що існують лише в межах конкретної території і більше ніде у світі не зустрічаються.
Є підстави вважати, що щонайменше два види ендемічних мурах могли зникнути, оскільки їхні єдині відомі місця існування були повністю затоплені. Те саме стосується сліпака піщаного, значна частина популяції якого була зосереджена на Херсонщині й зазнала затоплення, емуранчик Фальц-Фейна, мишівка, окремі види плазунів, зокрема гадюки та жовтобрюх могли критично постраждати, але остаточні висновки можливі лише після детальних польових досліджень.
Чи може природа сама відновитися на місці колишнього водосховища, чи деякі види вже втрачені назавжди?
Еколог зазначив, що ймовірність відновлення популяцій значно вища за участі людини. Це поширена практика у природоохоронній роботі - коли залишки виду відловлюють, розводять у контрольованих умовах і згодом повертають у природу. Так відновлювали, наприклад, популяції коня Пржевальського та зубра. Це прискорює та підвищує шанси відновлення видів.
Водночас, для частини ендеміків ситуація складніша. Якщо не вдається знайти навіть кількох живих особин, відновити вид стає неможливо, адже вони не існують більше ніде у світі.
"Можна взяти коня Пржевальського в Монголії, привезти в Асканію Нову, а з Асканії Нової, наприклад, привезти в Чорнобильську зону - там зараз спокійно бігає життєздатне стадо. А емуранчика Фальц-Фейна, піщаного сліпака, мишівки Нордмана - ніде взяти, бо їх більш ніде немає. Так само як двох ендемічних видів мурах, певних видів орхідних (зозулинці), волошки короткоголової та інших", - пояснив експерт.
Що зараз відбувається на дні колишнього Каховського водосховища?
На місці колишнього дна залишилися товсті шари мулових відкладів, які ущільнилися, а в спекотний період потріскалися на поверхні через втрату вологи. Однак саме ці донні осади виявилися надзвичайно родючими.
У тріщини разом із водою потрапило розвіяне насіння верб, яке швидко проросло. У результаті територія почала активно заростати - місцями сформувалися густі вербові зарості заввишки до 3-4 метрів, які створюють суцільні зелені масиви. Ці насадження поступово стабілізують ґрунт, запобігають його розмиванню і розвіюванню та створюють основу для подальшого формування нового природного середовища. Опале листя й гілки додатково збагачують ґрунт органікою.
"Ніхто не очікував такого швидкого росту верби, яка за швидкістю росту десь перевищувала швидкість росту бамбуку, настільки поживний цей субстрат. І там зараз відновлюються природні екосистеми. Це ті самі заплавні ліси, які періодично затоплюються, вони мають бути вербово-тополевими, але певний час повинен пройти. Згодом густі вербові зарості почнуть природно розріджуватися через конкуренцію, і частина слабших дерев відпаде. Утворяться відкриті ділянки, куди потраплятиме насіння інших порід - зокрема тополі та осокора", - пояснив Щербина.
Чи може на місці колишнього водосховища з часом виникнути природна річкова долина, подібна до тієї, що була до будівництва дамби?
У таких місцях є кілька зон, пояснив експерт. Прогноз динаміки та характеру відновлення ландшафтів для правобережної та лівобережної частини території буде суттєво відрізнятись у зв’язку із особливостями будови ландшафтів, характером та площею затоплення.
Вище греблі зараз самостійно відновлюються екосистеми Великого Лугу Запорізького - плавні, заплавні ліси, водно-болотні угіддя - і це прекрасно.
У результаті виходить "мозаїка" з різних природних ділянок. Це нормальний природний стан заплави.
"Якщо не втручатися, територія поступово сама стабілізується і за десятки років перетвориться на складну, самодостатню природну систему. Швидкість цього процесу залежить від того, чи буде там людський вплив, особливо - зарегульованість течії Дніпра. Тому до завершення активних бойових дій і я так прогнозую, що ще років п'ять після того, ми можемо розглядати лише варіанти самовідновлення ландшафтів, тобто за природними законами", - зазначив він.
При цьому, як пояснив Щербина, відновлення відбуватиметься нерівномірно.
Екосистеми Правобережжя нижче греблі постраждали не критично і відновляться досить швидко.
Лівобережжя - зона активних бойових дій, завдяки чому природна рослинність буде безперешкодно розвиватись до закінчення війни та сформує життєздатні насадження, стійкі до кліматичних змін.
На затоплених ділянках лівобережжя створено сприятливі умови для відтворення близьких до природних лісів (знищено частину нежиттєздатних штучних соснових насаджень, сформовано родючий шар із мулистими рештками та органікою). По мірі наближення до лиману смуга нових лісів буде ставати ширшою, до березово-вільхових насаджень згодом можна штучно підсадити дуб, прискоривши сукцесійне відновлення екосистем.
Відновлення плавнів - природній і найкращий спосіб очистки Нижнього Дніпра від забруднення, біологічна рекультивація.
"У перспективі через 50 -100 років затоплені та звільнені від штучної водойми території поступово повернуться до природного стану вільнотекучої ріки та близьких до природних екосистем річкової долинию. Збільшення річкового стоку, підвищення швидкості течії у майбутньому сприятиме швидкому відновленню і поліпшенню екологічного режиму не тільки Нижнього Дніпра, а й значною мірою - Дніпровсько-Бузького лиману, активізує течії у Чорному морі та оздоровить екосистему ріка-море в цілому", - підсумував він.
Вивчав географію і геоекологію у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Ветеран війни.
З 5 серпня 2023 року по теперішній час - віцепрезидент з військової екології та відновлення екосистем в Асоціації професіоналів довкілля (PAEW).
