Щорічно від 10 до 15 тисяч осіб в Україні безпідставно утримуються в слідчих ізоляторах. Про це у п`ятницю заявив міністр юстиції України Микола Оніщук у ході "круглого столу", присвяченого проблемам попереднього ув`язнення.
Як повідомляє прес-служба Міністерства юстиції України, за словами міністра, саме таку кількість осіб звільнюють з під варти через припинення справ органами слідства і дізнання; зміну запобіжного заходу; припинення справ судами і за виправдувальними вироками; судові вироки про умовне звільнення і про засудження до покарань, не пов`язані з позбавленням волі.
Це, наголосив міністр, складає близько 25% від усіх підозрюваних, обвинувачених та підсудних, що утримуються в слідчих ізоляторах.
Міністр юстиції підкреслив, що вітчизняна система попереднього ув`язнення характеризується високим ризиком порушення прав людини, урегульована суперечливими правилами й вимагає занадто великих видатків.
Щорічно, за словами міністра юстиції, держава витрачає більше 145 млн. грн. на попереднє ув`язнення підозрюваних, обвинувачених та підсудних.
«Цей фінансовий тягар лягає на самих утримуваних, їхні родини і на суспільство в цілому. Утримувані щороку втрачають близько 103 млн. грн. у вигляді не отриманої зарплатні та фінансових витрат, які несуть їхні близькі та родичі, що пов`язані з відвідуваннями ув`язнених, передачами, оплатою додаткових послуг адвоката, що були викликані взяттям особи під варту», - наголосив керівник головного юридичного відомства країни, озвучуючи дані аналітичного звіту, який було зроблено за замовленням Міністерства юстиції в співробітництві з Американською асоціацією юристів "Ініціатива у верховенстві права".
Суттєвим недоліком чинної системи запобіжних заходів та попереднього ув`язнення, за словами М. ОНІЩУКА, є відсутність вичерпного переліку випадків та критеріїв застосування взяття під варту у порівнянні з іншими запобіжними заходами.
Міністр наголосив, що міжнародні стандарти вимагають застосування взяття під варту лише у виняткових випадках, коли іншими засобами неможливо досягти мети кримінального правосуддя, і наполягають на переважному використанні альтернативних запобіжних заходів.
