В Україну ще за часів СРСР з Далекого Сходу потрапила риба під назвою чебачок амурський. Цей вид риб не лише прижився у наших водоймах, а й почав нести загрозу "корінним мешканцям".
Проректор з наукової роботи Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара, доцент, кандидат біологічних наук, іхтіолог Олег Маренков розповів УНІАН цікаві факти про небезпечну рибку, а також вказав на те, як можна скоротити її чисельність.
Коли і звідки у нас з'явилася ця риба? Наскільки швидко вона розмножується?
Амурський чебачок - це маленька і, на перший погляд, непримітна рибка, родом з Далекого Сходу. Її батьківщина - басейн річки Амур, яка протікає в Китаї. Ця риба потрапила в наші водойми разом з мальками далекосхідних риб - білого товстолоба та білого амура. У 50-60-х роках минулого століття білого товстолоба та білого амура дуже активно завозили, вирощували у ставках та вселяли у водойми для біомеліоріції (боротьби з водоростями - УНІАН), для розвитку рибного господарства. Амурський чебачок просто потрапив в наші водойми разом з цими рибами.
І дуже цікаве те, що у нас білий товстолобик та білий амур у водоймах не розмножуються природним шляхом, не нерестують - їм потрібні високі температури та кругові течії, а от амурському чебачку наші умови підійшли, і він розмножується.
Ці рибки живуть усього три роки і у перший рік життя вже можуть бути статевозрілими. На наступний рік вони з травня до вересня два-три рази можуть нерестувати. Пара амурських чебачків за сезон може відкласти до тисячі ікринок, і за сприятливих умов досягти статевої зрілості зможуть приблизно 2-4 рибинки. Це нібито й небагато, але щороку кожна пара амурських чебачків може в рази збільшувати свою чисельність.
Отже, амурський чебачок випадково потрапив до наших ставків, водосховищ Дніпра, прекрасно себе почував і потім почав свою експансію на інші водойми - переносився течією, плавав, люди його переселяли. І таким чином амурський чебачок у 60-х роках поширився по водоймах України.
Чим він небезпечний?
Амурський чебачок - це не прямий хижак, який поїсть всі наші аборигенні види риб, але є прихована загроза, і вона досить серйозна. Амурські чебачки живуть в прибережній зоні, швидко розмножуються і всеїдні. Вони їдять зоопланктон, тобто дрібних рачків різних, а також ікру риб та їхніх мальків. І таким чином амурський чебачок в природних водоймах може виїдати аборигенні види риб (до прикладу, пічкур, гірчак, плітка, краснопір). У деяких річках, наприклад, таких як Самара, Вовча, через зростання численності чебачка зменшилась кількість пічкурів.
До того ж, чебачки амурські можуть проявляти агресію - збиватися в зграйки та нападати на рибок, які плавають поблизу, відкушувати їхні плавці, пошкоджувати їм луску. Чебачок амурський також може підпливати до людей та шукати поживу на їхньому тілі - відкушувати різні нарости на шкірі.
В яких водоймах він живе, де його найбільше?
Насправді чебачок мешкає майже в усіх водоймах України. Він є у басейні Дніпра, у басейні Дунаю, в заплавах, в різних річках, озерах, каналах, у болотах і навіть зустрічається у водоймах-охолоджувачах атомних станцій.
Цей вид риб дуже витривалий - переносить забруднення, виживає в умовах дефіцит кисню, тому успішно адаптується до несприятливих умов, наприклад, до літньої задухи чи нестачі кисню взимку. У нас у всіх водосховищах Дніпра чебачка достатньо велика кількість.
До чого призвела поява цієї риби?
Чебачак змінює баланс в екосистемі. Він може витісняти місцеві види і зменшує біорізноманіття шляхом домінування. Він може стати видом-домінантом в прибережних ділянках - тобто тим, який зустрічається у найбільшій кількості.
А будь-яка зміна в екосистемі, в біорізноманітті, яка призводить до монодомінування, тобто до домінування одного виду, - це недобре, оскільки порушаються ланцюги живлення, зменшується біорізноманіття.
Чебачка ми бачимо як вид, який пов'язаний з іншими рибами в екосистемі, але все ж таки були випадки, коли ми в ставках Дніпропетровської області помічали домінування саме чебачки, у водоймах було мало інших видів риб.
Чи можна їсти цю рибу?
Амурського чебачка можна їсти - ця риба неотруйна та не переносить захворювання чи паразитів, які небезпечні для людини. Але вона дрібна - росте максимум до 8 сантиметрів, має маленькі кістки та луску. М'ясо чебачка біле, його можна споживати, та ця риба майже немає кулінарної цінності, бо, щоб наїстися, її треба багато наловити.
В кулінарії чебачок непопулярний. Зазвичай рибалки його віддають котам або використовують як наживку для ловлі риб-хижаків, зокрема, таких як щука, судак, окунь.
До речі, в екосистемі чебачок також став поживою для хижаків - ним ласує окунь, судак, щука та сом. Споживаючи цю рибу, хижаки контролюють її чисельність.
Як боротися з амурським чебачком?
Чебачок з 60-х років вже вкорінився у водній екосистемі, але потрібно не допускати його поширення в тих водоймах, в яких його немає. До прикладу, на заповідній території не допустити вселення цієї риби в озера, які майже не відчули впливу людської життєдіяльності.
Вилучити чебачка з екосистеми майже неможливо, оскільки потруїти цю рибу не можна, бо це не екологічно. Порушити її цикли розмноження також не можна, бо для розмноження їй потрібні ті ж умови, що і для інших видів риб, тому можна завдати шкоди не лише чебачку.
Можливо, для боротьби з цим видом риб варто пояснювати рибалкам-любителям, що цю рибу потрібно максимально виловлювали і не відпускати. Деякі любителі можуть спіймати таку рибку і потім відпустити, бо подумають, що це якась маленька рибка і ще має підрости. А насправді вона сама по собі маленька. Правилами любительського рибальства не заборонено виловлювати чебачка в будь-якій кількості.
Олег Маренков у 2010 році закінчив біологічний факультет Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара - здобув диплом магістра. Потім вступив до аспірантури Інституту рибного господарства та паралельно працював на кафедрі біолого-екологічного факультету Дніпровського національного університету асистентом-викладачем. У 2016 році захистив дисертацію в Інституті гідробіології за спеціальністю іхтіологія.
Згодом став доцентом на кафедрі, а потім обійняв посаду завідувача кафедри. Долучається до розвитку молодіжних проєктів - виконання науково-дослідних робіт в лабораторії іхтіології, гідробіології та радіобіології, яка зараз функціонує при виші. Обіймав посаду заступника декана з наукової роботи біолого-екологічного факультету, а зараз - проректор з наукової роботи Дніпровського національного університету.
