Підпишіться на нас в Google
З України лелеки відлітають у бік Африки, але шляхи їхньої міграції та "пункти призначення" залежать від різних обставин. Про це розповів орнітолог Віталій Грищенко
Як зазначає фахівець, традиційне уявлення про те, що білі лелеки відлітають з України у дуже далеку мандрівку на 10 тисяч кілометрів, відповідає дійсності не завжди.
"Загалом це так, але треба зробити важливе уточнення: на 10 тисяч вони летять не відразу й не завжди. Шлях у них може бути й удвічі коротшим", – уточнює Грищенко.
За його словами, у білого лелеки взагалі цікавий тип міграції. Під час осінньої, яка починається фактично ще влітку, зі Східної Європи вони досягають Африки здебільшого одним "кидком" – летять швидко й без тривалих зупинок. "Рекордсмени" можуть потрапляти до Єгипту всього за 12–13 днів.
"І це при тому, що наші бузьки не летять навпростець – із півночі на південь. Шлях міграції їхній дуже вихилястий. Так, лелеки з Польщі й західної частини України летять спершу на південний схід уздовж пасма Карпат до пониззя Дунаю, далі на південь через Румунію й Болгарію до Босфору, Туреччину перетинають "по діагоналі", біля затоки Іскендерун знову повертають на південь і через Близький Схід досягають Єгипту. Ну а далі – на південь по долині Нілу", – розповів дослідник.
За його словами, у 2024 році один із польських лелек із передавачем з 27 липня за 12 днів долетів із Седлецького повіту до Єгипту, подолавши 3288 км. Тобто птах щодня долав у середньому 274 км.
Експерт також розповів про результати простежування міграції лелек із трекерами цього року. Так, словацький боцян Макс почав переліт 8 серпня, 19 серпня дістався Єгипту, а 24 серпня вже був у Чаді. За 17 днів він пролетів 5800 км, у середньому – 341 км щодня, максимальна дистанція за день – 487 км. Також відомо, що польська лелека Збися із 8 серпня за 17 днів долетіла до Судану, додає Грищенко.
За його даними, перша міграційна ціль українських лелек – Сахель – широка смуга напівпустель і саван південніше Сахари. Проходить вона через Судан, Чад, Нігер та інші країни – від Сенегалу на заході до Судану та Еритреї на сході. Тут лелеки надовго зупиняються, щоб відпочити й відновити запаси "пального" – жирові резерви, які були "спалені" під час тривалої мандрівки.
Як зазначає орнітолог, у Сахелі лелеки можуть затриматися щонайменше на місяць, а деякі взагалі тут зимують. Саме тому вони так поспішають залишити Україну – важливо потрапити в Сахель в оптимальні строки. Адже в тропіках клімат теж сезонний.
"Пригадайте хоча б шкільний курс географії – сухий і вологий сезони. Так ось, наші лелеки прилітають у Судан і Чад якраз наприкінці сезону дощів. Сильні зливи поступово припиняються, але в ґрунті ще достатньо вологи. Рослинність буяє, а відтак є багато різноманітних дрібних тварин, якими й живляться лелеки. Ну а далі – все залежить від обставин. Причому як зовнішніх, так і внутрішніх", – розповів Грищенко.
Обставини, що впливають на переліт
Зовнішні обставини, уточнює Грищенко, це перш за все наявність достатньої кількості їжі. Якщо її стає мало, птахи перекочовують південніше – у Східну Африку (Кенія, Танзанія тощо). Якщо й там непереливки, летять ще далі – аж до Південної Африки. Тоді дійсно йдеться про 10 тисяч кілометрів, а то й більше, з урахуванням тривалих кочівель.
Внутрішні обставини – це характер самих лелек, які, як і люди, бувають різні: хтось схильний до далеких мандрівок, хтось – не дуже. Йдеться про "поведінковий поліморфізм".
Як показують дані з трекерів, чимало східноєвропейських чорногузів зимують у центральній частині Африки – для чого летіти дуже далеко, коли й тут добре. До того ж птахам, які далеко залетіли, й повертатися довше. Однак частина лелек відкочовує далі на південь, а деякі птахи взагалі мають свої улюблені місця зимівлі. Наприклад, німецький лелека Боб протягом 10 років прилітав зимувати на одну й ту ж ферму в Зімбабве (на той час – Південна Родезія). Завдяки кільцю його впізнавали й зустрічали так само радо, як зустрічають лелек біля гнізд.
Крім того, багато чого залежить від погодних умов. Тривала посуха в зоні Сахелю в минулому змушувала лелек мігрувати далі на південь. Зараз ситуація зовсім інша.
"У лютому лелеки з різних кінців Африки починають рухатися на північ і поступово вливаються у потужний міграційний потік, який іде у зворотному напрямку: по долині Нілу, через Близький Схід, Туреччину, Босфор, Балкани. А далі він розтікається потічками і струмочками по всій Східній і Центральній Європі", – додав Грищенко.
Зараз міграція лелек підходить до завершення, зазначає фахівець. Пролітні зграї трапляються все рідше, хоча їх можна зустріти ще й до жовтня.
Цікаве про птахів
Як писав УНІАН, щоб дістатися місць гніздування, лелекам доводиться долати тисячі кілометрів, але, на відміну від багатьох інших птахів, їхній шлях не пролягає через дуже великі водойми. Доктор біологічних наук, начальник науково-дослідного відділу національного природного парку "Тузлівські лимани" Іван Русєв розповів, що лелеки ніколи не перелітають Чорне море. Вони використовують аеродинаміку, повітряні потоки, тобто пересуваються досить повільно. За добу зазвичай долають до 150 км, що залежить у тому числі від погодних факторів.
