У тропічних лісах в районі південної частини Тихого океану зафіксували манумеа - родича маврикійського дронта (додо) – вимерлого у 17 столітті виду нелітаючого птаха з монотипного роду Raphus.
Як пише The Independent, манумеа – найближчий нині живий родич вимерлого дронта – вперше з 2013 року був зафіксований у дикій природі. Це дало надію, що вид, який перебуває на межі зникнення, ще можна врятувати.
Зазначається, що під час останнього польового дослідження Товариства охорони природи Самоа, яке тривало з 17 жовтня до 13 листопада, у тропічних лісах острівної держави щонайменше п’ять разів зафіксували птаха Didunculus strigirostris.
"Поки що незрозуміло, чи йдеться про одну й ту саму особину, чи про різних птахів. Усі помічені манумеа були дорослими, тому ми не можемо підтвердити, чи гніздиться вид у цій місцевості, чи птахи лише шукають корм", – пояснив координатор проєкту Товариства охорони природи Самоа Моему Уїлі.
Екологи вважають, що лісові долини поблизу села Уафато, де відбулися спостереження, можуть відігравати важливу роль у захисті манумеа та його середовища існування від руйнівних циклонів.
Манумеа є національним символом Самоа, зокрема через свою унікальну здатність живитися великим насінням місцевих рослин, яке не можуть споживати інші птахи. Водночас, за словами фахівців, багато жителів країни навіть не уявляють, як він виглядає.
"Цей птах відіграє ключову роль у поширенні великого насіння, допомагаючи підтримувати лісові екосистеми Самоа. Хоча манумеа й раніше було відомо, що він мешкає в самуанських лісах, зафіксувати його на фото виявлялося складно через швидкі рухи птаха та часті дощі", - йдеться у статті.
Птах розміром із курку, додають автори, має незвично масивний, вигнутий дзьоб із зубчастими краями. Манумеа – єдиний сучасний представник роду Didunculus, назва якого перекладається як "малий дронт".
Дослідження початку 1990-х років свідчили, що чисельність манумеа в Самоа сягала близько 7 тисяч особин. Проте масштабне знищення середовища існування призвело до різкого скорочення популяції – станом на 2024 рік у природі, ймовірно, залишалося лише від 50 до 150 птахів.
Пошуки та спостереження за манумеа, зазначають дослідники, підкреслюють складність захисту рідкісних видів, особливо на острівних екосистемах, де вони вразливі до інвазивних хижаків, зокрема здичавілих котів і щурів.
"Цілком імовірно, що саме здичавілі коти є головною причиною скорочення чисельності. Потрібна програма контролю", – зазначив Джо Вуд, який займається охороною манумеа в Міжнародному союзі охорони природи.
Наразі дослідники планують використовувати сучасні інструменти акустичного моніторингу з елементами штучного інтелекту, щоб у майбутньому точніше визначати місцеперебування птаха та краще вивчити його поведінку.
Що відомо про додо
Згідно з відкритими джерелами, маврикійський дронт, або додо (Raphus cucullatus), - вимерлий вид нелітаючого птаха з монотипного роду Raphus підродини дронтових. Був ендеміком острова Маврикій. Перша документальна згадка про дронт з'явилася завдяки голландським мореплавцям, які прибули на острів у 1598 року. З появою людини птах дуже часто ставав жертвою голодних моряків, їхніх домашніх тварин тощо. Вимирання виду було визнано не відразу, і багато часу натуралісти вважали додо міфічним істотою, поки в 40-х роках XIX століття не було проведено дослідження залишків особин, що збереглися.
На думку науковців, додо мав сіре або коричневе оперення з більш світлим маховим пір'ям 1-го порядку і пучком кучерявих світлих пір'я в області попереку. Голова була сірою і лисою, дзьоб - зеленим, чорним або жовтим, а ноги - жовтуватими, з чорними пазурами. Зріст птаха був близько 1 метра, вага могла перевищувати 20 кг.
Інші рідкісні птахи
Як писав УНІАН, нещодавно на Одещині зафіксували сича хатнього – рідкісного птаха, який мешкає поруч із людьми. Виявити цю дивовижну істоту вдалося у темний час доби – його присутність видало пронизливе виття, змішане зі свистом. За словами дослідників, сич хатній - невелика сова, що часто селиться під дахами будинків, на горищах, у покинутих спорудах або дуплах дерев. Цікаво, що сич хатній здатний повертати голову майже на 270 градусів.
