Верховна Рада України ухвалила закон «Про органічне виробництво».
Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосували 286 з 383 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі.
Даний Закон визначає правові, економічні та соціальні основи ведення органічного сільськогосподарського виробництва, вимоги щодо вирощування, виробництва, переробки, сертифікації, маркування, перевезення, зберігання та реалізації органічної продукції і спрямований на покращання основних показників стану здоров`я населення, охорони довкілля, забезпечення раціонального використання і відтворення ґрунтів та інших природних ресурсів.
Цей Закон регулює відносини у сфері органічного виробництва та поширюється на всю органічну продукцію, отриману відповідно до вимог цього Закону.
Серед напрямків державної політики у сфері органічного виробництва є, зокрема, запровадження системи державного управління органічним сектором у структурі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства України; залучення інвестицій та підвищення ефективності міжнародної технічної допомоги для розвитку органічного виробництва та державну координації за їх діяльністю; створення сприятливих умов для розвитку органічного виробництва на засадах сталого розвитку сільських територій; запровадження адміністративної відповідальності за фальсифікацію органічної продукції.
Крім того, передбачається побудова системи сертифікації органічного виробництва на базі наукових підрозділів Української академії аграрних наук агроекологічного спрямування.
Також у законі визначено загальні принципи органічного виробництва. В законі визначено, що методами, що забезпечують органічне виробництво, є: заборона використання хімічно-синтезованих речовин; виключення застосування генетично модифікованих організмів (далі-ГМО), продуктів їх переробки або продуктів, вироблених з ГМО та їх похідних.
У законі визначені повноваження органів управління у сфері органічного виробництва. Зокрема, передбачено, що основи державної політики у сфері органічного виробництва визначаються Верховною Радою України.
Державну політику у сфері органічного виробництва здійснюють Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади відповідно до закону. Крім того, визначені повноваження Кабінету Міністрів України у сфері органічного виробництва.
В законі передбачено, що органи сертифікації здійснюють інспектування та сертифікацію у сфері органічного виробництва і видають відповідні сертифікати або сертифікаційні рішення.
Порядок сертифікації органічної продукції та форма сертифікатів і сертифікаційних рішень затверджуються Кабінетом міністрів України.
Законом передбачено, що при Кабінеті міністрів України утворюється Громадська рада з питань органічного виробництва як консультативно-дорадчий орган. Завдання, склад та організація роботи Громадської ради з питань органічного виробництва визначаються Кабінетом Міністрів України.
У законі визначені загальні вимоги до виробництва, переробки, зберігання та реалізації органічної продукції.
В законі передбачено, що в органічному виробництві забороняється використання ГМО, похідних ГМО і продуктів, вироблених з ГМО, як харчових продуктів, кормів, технологічних добавок, препаратів захисту рослин та покращення ґрунту, добрив, насіння, вегетативного походження садивного матеріалу, мікроорганізмів і тварин.
Забороняється використання іонізуючого випромінювання для обробки органічної сировини або кормів, що використовується в органічній продукції.
Гідропонне виробництво в органічному виробництві заборонено.
В законі визначено загальні вимоги до маркування органічної продукції. У законі визначено, що органічне виробництво підлягає обов’язковій сертифікації відповідно до закону.
Сертифікація органічного виробництва здійснюється органом сертифікації в порядку, встановленому Кабінетом міністрів України.
За порушення законодавства у сфері органічного виробництва оператор органічного виробництва може бути виключений з реєстру операторів органічної продукції, позбавлений сертифіката на органічну продукцію, а також призупинено дію сертифіката.
Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2012 року.
