Домігшись тимчасового призупинення дії рішення Стокгольмського арбітражу, «Газпром» зумів реалізувати свою тактику затягування виконання рішень. Але питання в тому, що рішення Стокгольмського арбітражу — остаточне і підлягає виконанню. Тим більше, що сторони, тобто «Нафтогаз» і «Газпром», в контракті чітко вказали, що Стокгольмський арбітраж — це інстанція, до якої вони звертаються і рішення якої вони визнають. Тому, так чи інакше, «Газпрому» доведеться визнати це рішення і виконати його.
Проте спроби російської сторони скасувати рішення Стокгольмського арбітражу по справі «Нафтогаз» проти «Газпрому» не матимуть успіху
Інша справа, що російська сторона вдалася до пошуку якихось зачіпок (які, напевно, завжди можна знайти) і намагається повторити випадок із Гаагою щодо справи ЮКОСа. Але ці речі абсолютно непорівнювані, тому що у справі ЮКОСа все було набагато складніше. Тоді в Гаазі суд виніс рішення на користь акціонерів ЮКОСа, і російській стороні поки що вдається хоча й нетривалий час, кілька років, відстрочувати виконання цього рішення.
Проте спроби російської сторони скасувати рішення Стокгольмського арбітражу по справі «Нафтогаз» проти «Газпрому» не матимуть успіху по одній простій причині: хоча Стокгольмський арбітраж використовує шведське право, але це не означає, що Апеляційний суд округу Свеа має якусь вищу юрисдикцію, ніж міжнародний арбітраж у Стокгольмі. Тому це може призвести лише до кількамісячних затримок із виконанням «Газпромом» судового рішення, але навряд чи це призведе до його скасування. Скасувати це рішення суд округу Свеа не має можливості — його може скасувати тільки Стокгольмський арбітраж, який його і прийняв.
Тож це прогнозована тактика «Газпрому», до якої він погрожував вдатися одразу після винесення вироку. І от після кількамісячної підготовки йому це вдалося зробити. Наскільки це буде довготривалий і ефективний процес — це питання.
До того ж, думаю, що рішення судової інстанції округу Свеа зараз потрапить під ретельні дослідження з боку шведських компетентних органів — чи все там так чисто.
Міжнародний арбітраж у Стокгольмі — це інстанція, що є незалежною. В чому його цінність, і чому до нього всі звертаються? Він позбавлений будь-яких впливів.
«Нафтогаз» зараз може почувати себе до певної міри спокійним
А зараз «Газпром» намагається не просто відстояти свою позицію у справі з «Нафтогазом, він переслідує й іншу більш далекосяжну задачу — поставити під сумнів рішення арбітражної інстанції, послугами якої користуються десятиліттями, вирішуючи господарські суперечки.
«Нафтогаз» зараз може почувати себе до певної міри спокійним, оскільки, так чи інакше, «Газпрому доведеться виконати рішення Стокгольмського арбітражу.
Інша справа, що в «Нафтогазі» поспішили себе преміювати, хоча гроші від «Газпрому» не прийшли на рахунки «Нафтогазу». Тож «Нафтогаз» робитиме те, що може — безперервно моніторитиме стан справ та пильнуватиме за тим, як «Газпром» у притаманній йому манері буде намагатися вдатися до різних корупційних кроків з тим, щоб отримати якісь потенційні рішення суду округу Свеа, аби знайти ще якісь вигідні для себе зачіпки. Зрештою, за цим має пильнувати не тільки Україна…
Але Швеція — не Росія. І Швеція — не Німеччина, там немає свого Шрьодера. У сусідній Фінляндії свій Шрьодер є, а у Швеції його немає, попри всі намагання Росії його там роздобути. Тому, думаю, що спроби «Газпрому», хоча й матимуть якийсь проміжний успіх у вигляді гальмування і відстрочення сплати 2,5 мільярдів доларів, але навряд чи йому вдасться досягнути чогось більшого.
Крісло під Міллером захиталося серйозно в контексті програшу у Стокгольмському арбітражі
Ще один момент, чому «Газпром» так активно взявся за цю справу… У «Газпромі» за пару тижнів відбудуться річні збори акціонерів, вони традиційно відбуваються наприкінці червня. А крісло під Міллером захиталося серйозно в контексті програшу у Стокгольмському арбітражі і в контексті того, що не все так гладко з «Північним потоком-2», як він запевняв. Так, крісло під ним хитається не вперше, але зараз переформатовується вся система влади в Росії після чергових перевиборів Путіна, і особлива увага при цьому — до державних компаній.
Тому цей проміжний успіх «Газпрому» у похованні рішення Стокгольмського арбітражу, очевидно, був потрібен до зборів акціонерів, аби показати, що на Міллера даремно нападають, бо він насправді ефективний менеджер, який успішно протистоїть Україні та, не дивлячись на програш в арбітражі, йому вдається цю справу реверсувати.
Тож не виключено, що вся ця ініціатива, не в останню чергу, має на меті спробу Міллера захистити себе від гніву акціонерів. Хоча це звучить дуже умовно, бо насправді там лише один головний акціонер — Кремль, який і дає прямі директиви. Міллер же не може сказати Путіну: «Я діяв відповідно до вашої директиви, тому ми й отримали такий результат, коли використовували газ не як товар, а як зброю». Насправді результат міг би бути ще гіршим… Тому говоритиметься про те, що йде відбиття підступів проти «Газпрому», які чинять у Києві, Вашингтоні, Брюсселі, але, тим не менш, вдалося закрити семирічну справу розслідування Єврокомісії у Брюсселі проти «Газпрому» та запевнятимуть, що закриють і цю справу з «Нафтогазом» у Стокгольмському арбітражі…
Михайло Гончар, експерт із питань енергетики, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»
