Санкції країн Заходу ставлять під загрозу до 40% ВВП Росії, а заяви Володимира Путіна щодо економічного повороту на Схід є обманом.
Про це пише видання The Spectator із посиланням на дослідження Єльської школи менеджменту про вплив санкцій на Росію.
Згідно з дослідженням Єльського університету, після початку війни будь-яка компанія в Росії, яка отримує прибуток в іноземній валюті, була змушена конвертувати 80 відсотків його в рублі, що спотворювало ринок на користь рубля. Виник паралельний чорний ринок, де реальні готівкові долари торгуються зі 100-відсотковою надбавкою до офіційного курсу.
Також фахівці спростовують тези про те, що зменшення російського експорту компенсується зростанням цін. Вони наголошують, що статистичні дані російського уряду були ретельно вигаданою брехнею, щоб приховати справжній масштаб катастрофи, що розгортається.
"Якщо ви подивитеся на реальні ринкові дані щодо обсягів нафти та газу, які фактично торгуються, до травня доходи Росії від експорту енергоресурсів впали до 14,9 мільярдів доларів, менше половини того, що вона заробила за перший місяць після вторгнення", - йдеться в повідомленні.
Експерти називають дві причини цього колапсу. Одна з них полягає в тому, що Китай, нібито останній великий міжнародний союзник Росії, безжально наполягав на величезній знижці на російську нафту. Крім того, транспортування російської нафти з Новоросійська значно подорожчало через санкції, які ускладнюють проведення платежів, а також страхування морських перевезень і вантажів.
Іншою причиною падіння доходів РФ від енергоносіїв є те, що Путін фактично вирішив накласти санкції на власний газ, скоротивши поставки до Європи.
Автори Єльського звіту зазначають, що плани Путіна щодо повороту на схід – не мають ні економічного, ні практичного сенсу. У 2021 році Росія експортувала лише 16,5 мільярдів кубометрів газу до Китаю порівняно зі 170 мільярдами кубометрів до Європи. Наразі найзахідніше російське газове родовище Чаянда, з'єднане з Китаєм через трубопровід "Сила Сибіру 1", має максимальну прогнозовану річну потужність всього 25 млрд кубометрів – "і то лише до 2025 року". "Інші газові родовища, зокрема, Сахалін і Хабаровськ, мають бути з'єднані з "Силою Сибіру". Але навіть коли вся далекосхідна газова мережа буде завершена, її пропускна здатність однаково не досягне потужності одного з російських газопроводів до Європи – "Північного потоку- 1" (55 млрд кубометрів)", – зазначають автори.
При цьому, анонсований трубопровід "Сила Сибіру 2" потужністю 50 млрд кубометрів на рік, що має з’єднати півострів Ямал в Арктиці з Китаєм, залишається планом на папері. "Газпром", будучи відрізаним санкціями від залучення міжнародних фінансів і купівлі західного обладнання, не може профінансувати цей проект.
"Тому запропонований Путіним "поворот" повністю залежить від грошей Пекіна. Будівництво проекту "Сила Сибіру 1" вартістю 45 мільярдів доларів, завершеного в 2014 році, повністю профінансував Китай. Але, незважаючи на нібито дипломатичну підтримку Москви з боку Пекіна, загроза санкцій США щодо їхніх глобальних операцій змусила багато провідних китайських банків, відкликати всі кредити та фінансування з Росією. Китайські енергетичні гіганти, такі як Sinochem, також призупинили всі російські інвестиції та спільні підприємства", - йдеться в матеріалі.
Деякі китайські компанії хоч і продовжують працювати в Росії, але лише ті, які не працюють за межами Росії та Китаю, тому їм нічого втрачати від міжнародних санкцій. І хоч Китай залишається кредитором останньої надії для "Сили Сибіру 2", ця підтримка коштуватиме для Кремля велику політичну ціну.
Також фахівці відзначають, що Москва хоч і вважає себе головним економічним партнером Пекіна, по факту вона є лише 11-м за важливістю ринком для Китаю. Товарообіг між ними склав 72,69 мільярда доларів на рік. Натомість у 2021 році зі США цей показник у Китаю дорівнював 506 мільярдів доларів.
Згідно з дослідженням Єльського університету, вихід понад 1000 міжнародних компаній після вторгнення Путіна в Україну вплине на 40% ВВП Росії.
Падіння імпорту спустошило її залежну від іноземних технологій автомобільну, авіаційну та збройну промисловість. Показники російської валової внутрішньої доданої вартості впали на 62% у будівельному секторі, на 55% у сільському господарстві та на 25% у промисловості.
"Незважаючи на манію Путіна щодо самозабезпечення та імпортозаміщення, російське внутрішнє виробництво повністю зупинилося, не маючи можливості замінити втрачені підприємства, продукти та таланти. Фінансова ситуація у Кремля набагато гірша, ніж прийнято розуміти", — йдеться в дослідженні Єльського університету.
З початку війни в Україні російські валютні резерви скоротилися на 75 мільярдів доларів. І хоча прямі витрати на війну Росією не розкриваються, військові експерти з SOFREP підрахували, що Кремль щодня витрачає близько 900 мільйонів доларів.
"Путін розраховує на те, що економічний втрати від відключення газу зруйнують підтримку України Заходом до того, як західна зброя зламає його армію. Але санкції відкрили інший економічний фронт, де Росія страждає набагато більше, ніж вважалося раніше. Путін може і заперечує цей економічний біль. Але ця ілюзія має ціну. Економічна криза незабаром стане політичною", - йдеться в матеріалі.
