Міністри фінансів країн Групи семи (G7) підтримали ідею надання Україні кредиту, забезпеченого прибутками від заморожених активів Російської Федерації, з метою забезпечення фінансування Києва після 2024 року. Це правильна думка, але вона не повністю відповідає нашим інтересам.
Принаймні в тому розумінні, що нам треба не 2-3 мільярди на рік, а всі 300 млрд, які наразі заморожені. Можливо, нам щось і дадуть колись. Але нас "колись" не влаштовує. Нам треба сьогодні. Адже війна у нас - сьогодні. Нам потрібні гроші для того, щоб вижити. Стан українського бюджету відомий. Тому це потрібно було ще на позавчора.
Звісно, це поки що лише в площині наших бажань. Ймовірність прийняття рішення про усі 300 млрд, на жаль, поки що доволі низька. А як далі будуть розвиватись події, поки що сказати неможливо.
США підштовхують європейських партнерів, щоб вони приймали таке рішення, але останні бояться.
Коли ми дочекаємось, що вони боятися перестануть і не тільки заморозять, але й конфіскують ці гроші, тоді, я думаю, рішення буде справедливим. Поки що воно половинчасте, хоча й правильне.
Чому європейці не поспішають?
По-перше, прийняття рішення про всі 300 млрд зупиняє страх, який вже давно доволі сильно паралізував політичну волю керівникам західних країн і не дає їм з цієї парадигми вийти.
Якщо чесно, то їхня логіка будується на абсолютно фальшивих тезах. Адже чи треба використовувати право щодо країни, яка вже це право розтоптала? Мені здається, це неадекватна позиція.
До тих, хто право розтоптав, не можна застосовувати норми, які існують між цивілізованими країнами. Тих, хто порушує право, треба карати. І якраз те, що європейські країни не лише заморозили, а й конфіскували російські гроші, було б гарною формою такого покарання. Натомість зараз на Заході шукають якісь чергові варіанти.
По-друге, тому що у них все добре. Війни у них немає. Тому вважаю, що затягування з рішенням [про передачу російських активів Україні], певною мірою, є цинізмом. З іншого боку – якась неадекватність. Адже злочинців терба карати, а не шукати способи, як вести з ними справи.
Коли щось протиправне станеться на вулиці, що відбувається? Викликають поліцію, затримують порушника і, якщо він вчинив кримінальне правопорушення, віддають до суду. Те саме треба зробити з Росією. Бо це той самий кримінальний порушник, який вчинив злочин воєнної агресії.
Навіщо з цим агресором говорити так, щоб враховувати якісь його інтереси? Своєю агресією він порушив право, в тому числі на нормальні економічні стосунки з іншими країнами.
Що ж стосується реалізації рішення про отримення зазначених 2-3 млрд, ми дійсно будемо щороку їх отримувати, труднощів в цьому немає. Можливо, вони надходитимуть якимись окремими траншами, можливо, з якимись вже чинними траншами. Але, повторюсь, це "сльози". Рішення питання по суті – це рішення про передачу Україні усіх російських заморожених активів.
Володимир Огризко, дипломат, керівник Центру досліджень Росії, колишній міністр закордонних справ України
