Ілюстрація / REUTERS

За даними Росстату, 75% найманих працівників підприємств і організацій РФ перебувають на межі бідності, а її основний критерій – прожитковий мінімум працездатного населення: вартість набору продуктів і послуг, мінімально необхідних для виживання. У 2016 р. вона склала 10 722 руб. в місяць (1 долар - 56 руб.), пишуть "Ведомости".

Заробіток на рівні прожиткового мінімуму – грань між бідністю та злиднями. Той, хто заробляє 1-2 мінімуми, – бідняк, здатний лише прогодувати себе і (при двох мінімумах) члена сім'ї. Той, хто заробляє менше, переходить в категорію нужденних: заробіток не забезпечує простого відтворення його робочої сили.

Виходячи з цього критерію 10,7% працівників – жебраки, ще 27,5% – бідні, у 37% заробіток вище межі бідності, у 12,7% він забезпечує стандарт споживання середнього класу. У 2013 р. до середнього класу відносилися 15,5%. Ці розрахунки наводить у статті для журналу «Питання статистики» завсектором статистики праці, зайнятості і ринку робочої сили НДІ статистики Росстату Любов Уманець: «Прийнято вважати, що в розвиненому ринковому суспільстві саме середній клас відіграє головну роль у формуванні рівня споживання нації та зростанні на цій основі рівня виробництва».

Відео дня

В абсолютному значенні до жебраків відносяться 3,02 млн працівників корпоративного сектора, до бідних – 7,8 млн, до стандарту споживання трохи вище бідності – ще 10,51 млн осіб. Заробіток, що забезпечує стандарт споживання середнього класу, – у 3,6 млн працівників, і ще у 3,42 млн він вище.

За даними Росстату, середня зарплата по Росії при врахуванні в ній заробітків найманих працівників за межами корпоративного сектора зменшується на 12%: до 32 667 руб. проти 36 746 руб. середнього заробітку в корпоративному секторі (2016 р.).

Зайнятість в корпоративному секторі послідовно скорочувалася з початку 2000-х рр: за 15 років – на 7,5 млн осіб (без сумісників). Усей цей час зростала питома вага працівників з низькими заробітками, підрахувала Уманець: для високооплачуваних груп характерне не стільки зростання чисельності, скільки зростання заробітків. Ці групи, що представляють середній клас і тих, кого можна віднести до багатих, в сумі за чисельністю менше, ніж кількість працівників із зарплатою вище межі бідності.

За чверть століття так і не створено розвинене споживче товариство, в якому провідну роль відіграють представники середнього класу, вважає Уманець. Поки найбільш численна група працівників – із зарплатою вище межі бідності, на другому місці – працівники з заробітком на рівні бідності.

Низькі зарплати – зворотна сторона низького безробіття, вказують у доповіді експерти Центру стратегічних розробок: корпоративний сектор, скорочуючи робочі місця, видавлює людей на сірий ринок праці. Населення з низькими доходами не створює попит, необхідний для модернізації виробництв, а без модернізації немає високих зарплат.