Жоден міжнародний документ не зобов'язує Україну повністю заборонити використання азбесту.
Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів виконавчий директор Асоціації "Українське хризотилове об'єднання" Петро Пожарко.
"Це маніпуляція. Жоден міжнародний документ, включаючи Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами-членами, Директиву 2009/148/EC та Регламент Європейського парламенту та Ради "Виробництво, розміщення та використання хімічних речовин у ЄС" не зобов'язує Україну заборонити використання будь-якого виду азбесту", – заявив Пожарко.
Він пояснив, що відповідно до вимог угоди про асоціацію з ЄС, Україна має наблизити національне законодавство у сфері технічного регулювання, стандартів та оцінки відповідності до сучасного європейського законодавства. Однак угода прямо не забороняє виробництво та використання будь-якої хімічної речовини, включаючи хризотиловий азбест.
При цьому Пожарко уточнив, що існує два основні види азбесту – хризотил та амфібол.
"Обидва мінерали мають загальну торговельну назву "азбест", але мають суттєві відмінності та, відповідно, абсолютно різний вплив на організм людини. Амфіболи мають голчасту волокнисту структуру та надовго залишаються в організмі. Цей вид азбесту вже не видобувається, тому що заборонений до виробництва та застосування у всьому світі. А хризотиловий азбест має м'яку, порожнисту структуру і швидко виводиться з організму людини при попаданні. Амфіболовий азбест підпадає під дію Роттердамської конвенції ООН, до якої Україна приєдналася 2002 року. При цьому норми Роттердамської конвенції не забороняють використання хризотилового азбесту, який навіть не включений до Додатку III (Хімічні речовини, які підпадають під дію процедури попередньо обґрунтованої згоди)", – пояснив він.
При цьому Пожарко уточнив, що передусім в Україні хризотиловий азбест використовується при виробництві шиферу, плаского листа та труб.
Водночас, комерційний директор ТОВ "Краматорський шифер" Тарас Косцьов'ят у цьому ж інтерв'ю зауважив, що насправді споживачі мають справу не з хризотилом, а з матеріалами, що містять невелику кількість хризотилу у зв'язаному стані.
"95% всього імпортованого хризотилу з Казахстану йде на виробництво шиферу, плаского листа і труб, де хризотиловий азбест становить лише 8-10%, решта 90% – цемент і вода. Наше підприємство працює на підставі мокрого способу виробництва – хризотилові волокна поєднуються з водою, а далі з цементом. Відповідно, навіть азбестового пилу не виділяється. Таким чином, хризотил замолочений у цементний камінь і не здатний виділятися у будь-яких небезпечних концентраціях з матеріалу. Хризотиловий азбест при контрольованому застосуванні можна використовувати у виробництві без шкоди здоров'ю працівників цих галузей промисловості й тим більше – споживачів продукції", – пояснив він.
Натомість, за його словами, вже зараз, напередодні осінньо-зимового періоду, в Україні спостерігається гострий дефіцит шиферу, необхідного в тому числі для відновлення потерпілих від російської військової агресії будинків.
"Плановий довоєнний обсяг ринку шиферу 2022 року мав становити 4,5 млн листів. Виходячи із сьогоднішньої ситуації, за найскромнішими оцінками, в Україні затребуваність шиферу зросте не менш як на 100% і становитиме близько 9-10 млн листів. Цього року власне виробництво шиферу на єдиному працюючому заводі становитиме лише 3 млн листів, при цьому імпорт шиферу з країн-агресорів Росії та Білорусі відсутній з усім зрозумілих причин. У результаті дефіцит шиферу складе близько 7 млн листів або 13,6 млн кв. метрів покрівлі. Зараз, коли наше підприємство вимушено простоює, ми маємо заявки від наших партнерів приблизно на 1,5 млн листів. І це лише частина потреб", – додав директор ТОВ "Краматорський шифер".
