В Україні в останні кілька років склалася надзвичайна ситуація із захворюванням громадян на туберкульоз. На цьому наголосили учасники спільного засідання Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я та Інституту фтизіатрії й пульмонології АМН України з питань кардинальних змін у боротьбі з туберкульозом.
Як зазначила у своєму виступі на засіданні голова профільного парламентського комітету Тетяна БАХТЄЄВА: “В Україні склалася надзвичайна ситуація із захворюванням на туберкульоз. Масштаби поширення туберкульозу, смертність й інвалідність від нього в Україні становлять реальну загрозу для національної безпеки. Незначне зменшення показників захворюваності й смертності від туберкульозу в 2006 році (на 1,1% і 12,6%, відповідно, порівняно з 2005 р.) не зменшує тривоги”.
Т.БАХТЄЄВА наголошує, що за кількістю випадків захворювань на туберкульоз Україна стабільно посідає друге місце після Росії в Європі.
Епідемічні показники туберкульозу в Україні в 10-12 разів перевищують аналогічні показники в розвинених країнах. “Близько 2/3 хворих на туберкульоз - люди працездатного й репродуктивного віку”, - зазначила Т.БАХТЄЄВА.
Водночас, аналізуючи місця найбільшого поширення цієї хвороби, голова профільного комітету зазначила, що показник захворюваності на туберкульоз в місцях позбавлення волі у 140 разів вищий за середній по Україні. “Щорічно у зв`язку із завершенням строку покарання або з амністією 20-30 відсотків таких хворих випадають з-під нагляду й, природно, стають джерелом зараження”, - наголосила Т.БАХТЄЄВА.
Як зазначалося у доповідях, лікарів також турбує стрімке поширення туберкульозу серед дітей.
Учасники засідання визнали, що, незважаючи на серйозність ситуації, протягом багатьох років фтизіатрична галузь фінансується за залишковим принципом: протитуберкульозні установи - лише на 30-40% від потреби, протитуберкульозні програми не виконуються, протитуберкульозні медичні заклади гірше, ніж інші, обладнані й забезпечені матеріально.
На переконання лікарів, “система протидії і лікування туберкульозу повинна базуватися на диспансерному принципі надання протитуберкульозної допомоги населенню і міжнародних стандартах контролю за туберкульозом”.
Учасники засідання дійшли висновку, що “ключовими положеннями у боротьбі з епідемією, що визначені новою Загальнодержавною програмою протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках, має стати забезпечення своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу; застосування стандартизованих режимів лікування хворих; удосконалення підготовки медичних працівників і забезпечення високопрофесійними кадрами протитуберкульозних закладів; удосконалення системи інформування населення з питань профілактики і лікування туберкульозу, соціальної реклами здорового способу життя тощо.
