Українців обманюють, обіцяючи швидке впровадження страхової медицини

16:48, 10 квітня 2008
Країна
14 0

До кінця 2008 року необхідно затвердити Концепцію страхової медицини та на її основі ухвалити відповідний закон. Лише після цього держава зможе розпочати запровадження страхової медицини...

Заступник міністра охорони здоровя України Ігор Яковенко зустрівся з представниками засобів масової інформації. Зустріч була зумовлена значною увагою суспільства до питання запровадження обов’язкового медичного страхування та недостатнім інформуванням громадян з цієї проблематики.

Ігор Яковенко повідомив присутнім, що сьогодні триває робота над прийняттям Концепції медичного страхування, на якій ґрунтуватиметься все "страхове" законодавство.

Загалом же ідея запровадження медичного страхування не нова, - повідомили пресі, - і праця над нею триває ще з початку 90-х. За весь час було розроблено 11 законопроектів, які пройшли різні стадії підготовки. Разом з тим, до сьогодні проблема залишається невирішеною і жоден законопроект не знайшов широкої підтримки у суспільстві. На думку заступника міністра, це пов’язане насамперед з недостатнім концептуальним баченням як громадськістю, так і органами влади, якою ж має бути модель страхової медицини.

Запровадження медичного страхування за своїм значенням можна порівняти хіба що з пенсійною реформою, вважає Ігор Яковенко. "На моє переконання, ступінь складності і важливості цього процесу значно більший, адже на відміну від пенсійної реформи, до якої долучена лише половина українців, страхова медицина торкнеться всіх громадян нашої держави без виключення", - наголосив заступник міністра.

Оскільки ціна питання надто велика, Уряд закликав до обговорення широке коло політиків та фахівців різних галузей. Джерела фінансування медицини поділяються на дві групи: бюджетні та за рахунок додаткових страхових внесків. Останні у свою чергу також можуть мати різні джерела надходження: від фондів оплати праці, платежі безпосередньо від населення, акцизні платежі, за рахунок інших додаткових податків, зокрема, податку на активи, ін.

На сьогодні йдуть палкі дискусії серед фахівців хто ж має стати посередником між пацієнтом та лікарем. Світовий досвід у цьому питанні ґрунтується на роботі фондів страховиків, лікарняних кас, які акумулюють гроші та за потреби пацієнта перераховують їх до лікаря.

За словами Ігоря Яковенка, цей досвід не можна нашвидкоруч скопіювати для України. "Будь-яка система, яка працює у багатьох країнах світу, не може автоматично спрацювати у нас. Чому? Це пов’язане з тим, що Україна до сьогодні не реформувала медичну галузь. Ми не маємо інституту "сімейного лікаря", який у всьому світі є базисом надання медичної допомоги. А це зовсім інша якість первинної ланки. Потрібно усвідомити, що зміна вивіски "дільничний терапевт" на "сімейний лікар" нічого не поміняє в якості обслуговування хворих", - наголошує Яковенко. Також необхідно розробити нові стандарти медичної допомоги та створити умови для вітчизняного лікаря, аби він мав можливість підвищити кваліфікацію. Є й інші проблеми, які можливо вирішити лише за умови реформування медичної галузі.

Залишається проблемою перевірка якості наданих медичних послуг. Адже, згідно статистики, за минулий рік зафіксовано близько 500 млн. звернень громадян до поліклінік та більше 10 млн. - до послуг лікарень. Тож, чи зможе будь-який фонд проконтролювати таку кількість звернень та відповідно сплатити за надані послуги, - питання на сьогодні риторичне.

Іншим можливим посередником між пацієнтом та медичними установами можуть виступати страхові компанії. На думку фахівців Міністерства охорони здоров`я, така версія має і свої плюси, й мінуси. По-перше, страховий ринок в Україні проходить етапи становлення, і довіра до страхових компаній поки що не достатньо висока. Непокоїть фахівців і перетинання можливих ризиків різних страхових програм, що може стати непосильним тягарем для страхових компаній. Інша справа, так звані "лайфові" компанії, які спеціалізуються на страхуванні життя, де відбувається накопичення резервів.

В деяких областях України існує досвід функціонування "лікарняних кас" - товариств взаємного страхування. Натомість, на думку Яковенка, у контексті пошуку посередника між пацієнтом та лікарем надзвичайно привабливо виглядає система Пенсійного фонду. Структура, що функціонувала б в системі та під наглядом Міністерства охорони здоров`я, мала б кілька переваг. Це і контроль з боку держави за якістю медичних послуг, і гарантії стабільності фінансування. Структура (попередня назва - Агенція медичного страхування) акумулюватиме як кошти державні, що йтимуть на фінансування, наприклад, комунальних послуг лікарень, так і кошти громадян, які сплачуватимуть за медичні послуги.

На запитання журналістів, які з існуючих законопроектів співзвучні з концепцією, розробленою Міністерством охорони здоров`я, Ігор Яковенко зазначив: "Всі існуючі законопроекти мають в тій чи іншій мірі якісно розроблені частини. Деякі речі там виписані ідеально. Наприклад, види медичної допомоги тощо. Тому потрібно з кожного проекту взяти найкраще і виробити єдиний закон. Але для цього необхідно всім політичним силам відкинути амбіції і працювати на спільний результат. Інакше, довіра до держави, як до гаранта забезпечення охорони здоров`я нації, буде втрачена".

Підсумовуючи результати зустрічі, пан Яковенко наголосив, що громадян Україні вводять в оману, обіцяючи одномоментне впровадження страхової медицини. Адже процес цей надзвичайно складний і тривалий. За прогнозами заступника міністра, до кінця 2008 року необхідно затвердити Концепцію страхової медицини та на її основі ухвалити відповідний закон. Лише після цього держава зможе розпочати запровадження страхової медицини.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter