Вже більше двохсот років, як відкритий і упроваджений в лікувальну практику гомеопатичний метод лікування. Але й сьогодні він викликає масу суперечок, як серед самих медиків, так і серед звичайних людей. Розібратися в тому, де істина, а де міфи, що заважають людям використовувати цей лікувальний метод, допоміг лікар-гомеопат Олександр Коток.
Міф 1. Відповідний гомеопатичний препарат можна купити в аптеці
Він буде далеко не найбільш відповідним. Вся річ у тому, що, згідно основного принципу гомеопатії — холістичному ("цілісному") — підхід до людини повинен бути індивідуальний. Тобто гомеопати лікують не хворобу, яка "тече за однаковими правилами у всіх", а саме "цього" хворого, враховуючи особливості його організму. Тому і ліки гомеопат класичної школи призначить одні-єдині, але максимально повно відповідні саме вашому організму, зі всіма його проблемами і психофізіологічними особливостями на даний відрізок часу.
Міф 2. Гомеопатія — результат самонавіювання, або ефект плацебо
Ця помилка одна з найбільш поширених. Вважається, що, приймаючи препарат, людина настроює себе на одужання, внаслідок чого і зникають симптоми, які турбують. А як же тоді бути з грудними дітьми? З тваринами? З хворими, що знаходяться в украй важких, несвідомих станах? Адже самонавіяння в таких випадках неможливе. А вірно підібрані гомеопатичні ліки все одно виконають свою цілющу місію. Заради справедливості відмітимо, що гомеопат іноді призначає пацієнтові «порожні» горошини, т.з. плацебо. Таке практикується відносно недовірливих пацієнтів, з метою відокремити дійсно важливі симптоми від цьогохвилинних, викликаних психологічною нестабільністю.
Міф 3. Гомеопатія і фітопрепарати — одне й те ж саме
Насправді рослини часто є материнською сировиною для гомеопатичних засобів. Так само як і продукти мінерального і тваринного походження. Але якщо фітопрепарати — це матеріальні дози речовини, то гомеопатичні ліки у високих розведеннях не містять в собі жодної молекули початкової речовини, а тільки інформацію про них. Сьогодні вже доведений факт наявності пам`яті у води, що і лежить в основі процесу приготування гомеопатичних препаратів — материнський розчин багато разів (сотні і тисячі разів) розчепляється і струшується, внаслідок чого в кінцевому, необхідному розчині, не залишається жодної молекули речовини, а ось пам`ять про його цілющу силу, записана молекулами води, залишається. Потім цим розчином просочують цукрову крупу, ось і готові ліки. У застосуванні цього методу є величезна незаперечна перевага. Абсолютно виключається алергічна реакція на препарат і варіанти індивідуальної нестерпності, чого ніколи не можна сказати про звичайні медикаменти і фітопрепарати. А враховуючи, число алергіків, що все збільшується, це дуже і дуже важливо.
Міф 4. Лікуватися гомеопатично — це тривалий процес
Дивлячись при яких станах. При хронічних хворобах на лікування до вираженого ефекту дійсно можуть знадобитися місяці. Річ у тому, що гомеопатія сама по собі не лікує. Вона тільки дає сильний поштовх імунній системі для посилення її роботи. Все робить ваш організм. Наскільки надовго це триватиме? Комусь потрібний місяць, комусь рік. Гомеопатія може багато, але вона не може в один день позбавити вас від того, що ви «наживали» собі тривало. Для цього потрібний час. Крім того, ефект неможливий без зміни способу життя, що привів людину до хвороби, дотримання дієти — адже якщо ви живете в сирому цвілому приміщенні і погано харчуєтеся, то, скільки б ви не ковтали чарівних пігулок, поки ви не виїдете звідти, ризик розвитку туберкульозу буде з кожним днем все реальніший і реальніший.
Що ж до гострих захворювань, чи то травма, чи застуда, наслідок бурхливого гуляння або інфекційне захворювання, тут швидкість і ефективність гомеопатії виявляється краще за все. Виражене поліпшення наступає вже в перші хвилини (залежно від гостроти стану, до півгодини), біль проходить, голова проясняється, з`являються сили і апетит.
Міф 5. Гомеопатія — абсолютно нешкідливий метод лікування
Чомусь більшість людей, в т.ч. і самі медики вважають, що гомеопатією можна якщо не вилікувати, то вже точно не нашкодити. Тому самолікування гомеопатією навмання або за принципом «сусідці допомогло» вельми поширене. Внаслідок чого пацієнти не тільки не позбавляються від своїх проблем, але і через деякий час одержують нові, часто важчі. І «позбавившись» кашлю, ви ризикуєте дістати собі астму або онкологію.
Міф 6. Гомеопатичне і традиційне лікування сумісні
Дуже часто, особливо в педіатрії, можна спостерігати, як пацієнти одночасно лікуються по декількох "листочках" з написаною на них схемою лікування — свої призначення записали гастроентеролог, ЛОР і педіатр. Всередину йдуть антибіотики, вітаміни, біодобавки і туди ж — гомеопатія. Така ситуація нагадує байку « Лебідь, Рак та Щука». Адже в більшості випадків гомеопатичне і традиційне медикаментозне лікування мають протилежне спрямування. В результаті «призначення» імунітет одержує як би дві команди, які виключають одна одну, внаслідок чого наступає його виснаження, а вже ніяк не поліпшення роботи.
