Президент України Володимир Зеленський нещодавно анонсував посилення бойової авіації задля підвищення захисту нашої держави. Україна та Франція з цією метою підготували історичну стратегічну угоду. Відповідна декларація про наміри щодо співробітництва у сфері придбання Україною оборонного обладнання була сьогодні підписана Зеленським та його французьким колегою Еммануелем Макроном у Парижі.
За даними французьких медіа, ця угода передбачає постачання багатоцільових літаків Rafale.
Про головні характеристики цих літаків і перспективи їх отримання УНІАН поспілкувався з авіаційним експертом, провідним науковим співробітником Державного музею авіації Валерієм Романенком.
Чим Україні цікаві французькі літаки Rafale? Чи ці літаки кращі або гірші за ті, які Україна вже має? Зокрема, якщо їх порівнювати саме з F-16 та Mirage, або літаками Gripen, що надійдуть у майбутньому.
Думаю, що "Рафалі" та "Гріпени", якщо ми їх отримаємо, прийдуть одночасно. Бо це дуже далека перспектива.
Зазначу, що ті літаки, які ми зараз маємо, не здатні на рівних вести повітряні бої. А нам треба нищити носіїв КАБів. На жаль, F-16 як за озброєнням, так і в контексті радарів не здатні на рівних вступати у повітряні бої з російськими винищувачами. А потреба у нас така є, щоб ми не були камікадзе, жертвами, а щоб могли їх уражати, і бажано з такою ж вірогідністю, як і вони нас.
Якщо говорити про реальну роль "Рафалів" на полі бою, то яке озброєння ці літаки можуть нести на своєму борту? Які типи ракет?
Ракети у "Рафалів" наразі слабенькі. Зокрема, це MICA – максимальна дальність 80 км. Проте у Франції вже взяли на озброєння ракети Meteor з дальністю 200 км. Ця ракета має новий принцип – має не ракетний двигун, а прямоточний. За рахунок цього у ракети різко збільшилася дальність. І це в перших варіантах. Тобто, з таким двигуном можливе нарощування дальності.
У росіян, до прикладу, більшість ракет повітряного бою мають максимальну дальність 120 км. Хоча у них є ще ракети Р-37М, щодо яких оголошена дальність начебто складає 300 км, але реально ними збивали літаки за 200 км. До того ж, це не ракети повітряного бою – вони для того, аби застати зненацька. Скажімо, якщо наш літак не очікує, то такою ракетою можна поцілити. Але, загалом, її наведення сучасний західний літак може відчути і включити бортовий комплекс захисту, й оминути - відвести її від борту.
Якщо ми отримаємо "Рафалі", то за потужністю радара, загалом за озброєнням, - ми станемо з росіянами приблизно однаковими. Вони можуть за 300 км виявляти великі цілі, а наш винищувач типу "Гріпен" і так само "Рафаль" мають кращі можливості, бо у цих літаків екрановані двигуни, а у росіян - ні. Тобто, росіяни можуть їх бачити десь за 150 км, а ми такий російський винищувач зможемо побачити на відстані до 200 км.
Тому, якщо ми отримаємо ці винищувачі з ракетами Meteor, тоді за можливостями радара й озброєння ми зможемо знищувати російські повітряні засоби до того, як вони побачать наші літаки.
Ви кажете, що мова про довгострокову перспективу отримання цих літаків. Коли нам насправді очікувати надходження перших літаків на озброєння Повітряних сил ЗСУ?
Зараз у компанії-виробника Dassault є замовлення на 299 літаків [йдеться про замовлення на експорт, - ред. УНІАН]. Нинішні темпи випуску цих літаків становлять три літаки на місяць. Планують збільшити до п’яти. Маються на увазі тверді контракти. Вони не кинуть все і не почнуть нам щось передавати. Але вони можуть нам передати деякі вживані літаки просто для освоєння. Вживані літаки нормальні. Вони з 2004-го року на озброєнні. Це не такі старі машини.
Проте варто зважати й на те, що політична ситуація у Франції нестабільна. Якщо там прийде до влади Ле Пен, то що в нас є ці літаки, що в нас їх немає – ситуація не зміниться. Якщо у Франції прийдуть до влади друзі Путіна, то нам просто обріжуть постачання усього до цих літаків: озброєння, запасних частин, програмного забезпечення. І тоді літаки просто залишаться на землі як цілі для ворожих ракетних атак.
Якщо говорити про підготовку і навчання з метою подальшої експлуатації "Рафалів", скільки нашим пілотам та інженерам може знадобитися часу на освоєння цих літаків?
Мінімально на освоєння піде місяців вісім. З самого початку у нас люди "махали шаблями", і казали, що через два тижні ми будемо літати на F-16. А я з самого початку сказав – мінімально пів року за умови знання мови. Коли наші поїхали на навчання без мовної підготовки – в результаті десь через вісім місяців ми почали отримувати ці літаки. В ситуації з "Рафаль" буде те саме. Можливо, якщо направлять вчитися льотчиків, які літали на F-16, тоді час підготовки зменшиться мінімально вдвічі. Бо вони вже знають мову і термінологію НАТО. І вони вже знають типове обладнання, яке присутнє на літаках НАТО, і загалом процедури. Цей підготовчий етап для них буде зрозумілим. І вони власне перейдуть на освоєння машин. А з F-16 ми починали з нуля – з мовної підготовки і термінології НАТО.
Наскільки я знаю, перші літаки нам обіцяли не раніше, ніж за три роки. Тобто, буде час перенавчити і льотний склад. І ми можемо спочатку відправити невеличку групу для освоєння цих літаків, а через три роки їх отримати з готовим екіпажем. Але це буде невелика кількість людей - ми не можемо взяти з бойових підрозділів дванадцять пілотів на повну ескадрилью і 120 осіб наземного персоналу. Це нереально.
Як літаки "Рафаль" можуть вписатися в наш "зоопарк" авіації, бо ми маємо різні повітряні машини?
Це вкрай погана ситуація. По-перше, бо це потребує збільшення кількості обслуговуючого наземного персоналу. Зараз ситуація така, що якщо злітаєш з одного аеродрому, то краще приземлитися на інший, адже росіяни можуть тебе очікувати на тому аеродромі. У ворога є супутникова розвідка, є літаки радіотехнічної розвідки, які здатні засікти, звідки стартує наш винищувач. І вони будуть очікувати на посадці, або взагалі завдадуть удару по цьому аеродрому. Тому ми маємо щонайменше ділити персонал на дві частини, перекидати на один аеродром, на інший.
А в країнах, які мають єдиний тип бойового літака – він сідає на будь-якому аеродромі й отримує кваліфіковане обслуговування, заправку, підвіску озброєння, введення в бортовий комп’ютер програми польоту і все інше. Тобто, винищувач усюди як рідний. А за умов "зоопарку" на більшості аеродромів ти геть чужий. Тебе максимум заправлять паливом і більше жодної допомоги. Можливо, відбуксують кудись до сховища. Але персонал з обслуговування МіГ-29 чи F-16 не зможе підготувати інший літак до бойового вильоту.
Валерій Романенко - авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Національного авіаційного університету (НАУ). Він спеціалізується на історії авіації, сучасних авіаційних технологіях та питаннях протиповітряної оборони.
Як науковець і музейний співробітник, Валерій Романенко бере участь у круглих столах та публічних заходах НАУ, готує доповіді з історії авіабудування та просвітницькі матеріали про видатних конструкторів.
Завдяки поєднанню наукової, експертної та просвітницької діяльності, Валерій Романенко є одним із найпомітніших українських фахівців у сфері авіації, до якого часто звертаються журналісти та громадські організації за поясненням складних питань безпеки та технологій.
