Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру (SIPRI) оприлюднив звіт, в якому, зокрема, йдеться про те, що військові витрати Росії впали вперше з 1998 року і в 2017 році склали 66,3 мільярда доларів, що на 20% менше, ніж у 2016 році.
Проте важливо, що статистика SIPRI не завжди є такою, що чітко відображає реальність, оскільки цей інститут користується своїми методиками. Наприклад, SIPRI регулярно публікує рейтинги країн, які експортують і імпортують озброєння та військову техніку, які інститут формує, користуючись власною методикою, яка нівелює значення фактичної вартості зброї і виводить свій індекс. У підсумку у них танк Т-72 коштує так само, як і Leopard останньої версії.
Те саме стосується даних SIPRI про скорочення військових витрат Росії. Якщо інститут рахував ці суми за курсовою різницею (а раніше курс був 30 рублів за долар, а зараз 62 рублі за долар), то в доларовому еквіваленті ці витрати дійсно впали, однак від цього агресивність політики Росії не змінилася. Також якщо, наприклад, зарплатня офіцера російської армії була 60 тисяч рублів, то такою вона і залишилася. Для шведських дослідників це означає, що вона стала меншою в два рази, а для фінансового відділу військової частини вона не змінилася.
Приблизно те саме можна сказати і про інші військові витрати Росії. Вони фактично не змінилися, навіть трохи зросли. І агресивність політики Росії, як ми бачимо, не змінюється. Більше того, вона наростає. Зокрема, ми бачимо це на прикладі Сирії, на використанні проксі-моделей так званих ПВК. Ніяких ПВК насправді не існує. Це — проекти російських спецслужб, які просто під прикриттям таких назв використовують ці структури. Вони обходяться досить дорого, оскільки ці військовослужбовці чи найманці-контрактники, які служать під прикриттям цих ПВК, отримують великі гроші. Наскільки ми бачимо, зараз вони почали діяти і в Центральноафриканській республіці, тобто їхня діяльність розширюється, а це означає, що фінансування цих структур не зменшується.
Приблизно те саме можна сказати і про інші військові витрати Росії. Вони фактично не змінилися, навіть трохи зросли. І агресивність політики Росії, як ми бачимо, не змінюється
У Росії зараз проблеми не з грошима, а з технологіями. Оскільки всі програми переозброєння, що приймалися ще в 2012 році, а зараз повинні були б вийти на кульмінацію і завершитися у 2020 році, провалилися абсолютно по всіх напрямках. Бронетехніка — повний провал. Жодна перспективна модель бронетехніки не вийшла в серію, хоча це повинно було статися ще в 2017 році. Корабельна техніка — так само, повний провал. Авіаційна — так само.
На що спромоглася Росія — вона просто перейменувала цю програму: зараз це програма не на 2012-2020 роки, а на 2017-2027 роки. Тобто РФ просто посунула терміни завершення цієї програми. Тепер ці програми починають виконувати, плануючи закінчити їх у майбутньому.
І ситуація у Росії не змінюється, грошей не стає більше. Більше того, їх буде все менше, тому що Кремль накрутив зараз стільки проектів довкола себе... Наприклад, Кримський міст, який сьогодні мали відкривати, але перенесли відкриття (це означає, що слова спеціалістів про те, що цей міст є дуже технологічною спорудою, яку не можна так нахрапом по-сталінськи чи по-путінськи відкрити до певної дати, є правдою). Так само «Північний потік» — ще треба 30 мільярдів євро. Так само - Чемпіонат світу з футболу і так далі.
Тобто для Росії існує величезна проблема технологій, оскільки всі програми, які ухвалювалися у 2012 році, були розраховані на те, що Росія буде поглиблювати співпрацю з Заходом, з країнами НАТО. Тоді були великі програми на кшталт «Містраля». Те саме було і в бронетехніці — Росія сотнями закупала бронеавтомобілі, сотнями закупала артилерійську техніку, безпілотники цілими заводами закупала в Ізраїлю. Тобто Росія на той момент здійснила технологічний прорив через те, що за методою Петра І закупила собі спеціалістів і технології.
Росія не намагається зменшити витрати на оборону, це не є свідомим підходом. Так вийшло, тому що економіка не витримує
Проте з початком війни Росії проти України і після запровадження санкцій проти РФ цей технологічний потік припинився. І вже зараз видно, що російська оборонка знаходиться на межі своїх можливостей. Нічого в неї не виходить.
Єдине, на що вона спромоглася — продовжити чергову модернізацію радянських зразків БТР-82, Т-72, Т-90. Тобто у росіян взагалі немає нових зразків.
Якщо порівнювати з Україною, то Україна, яка начебто знаходилася до 2014 року на нульовому рівні підтримки оборонної промисловості, спромоглася створити БТР-4, який є принципово іншим у порівнянні з радянськими зразками, або військо-транспортні літаки, які є лідерами на світовому ринку. А в Росії жодного військово-транспортного літака не було створено. Це демонструє рівень оборонки. Далі, думаю, буде ще гірше...
В Україні чомусь люблять звіти SIPRI, адже чомусь вважається, що це еталон. Але насправді цей звіт не дає повної картини. Картина є трохи іншою. Росія не намагається зменшити витрати на оборону, це не є свідомим підходом. Так вийшло, тому що економіка не витримує. Якби вони мали змогу, якби ціни на нафту зростали, вони б багатократно підвищували ці витрати на озброєння та військову техніку, оскільки, повторюся, у них величезний технологічний провал і провал в усіх програмах. Зниження військових витрат у Росії відбувається через недолугу економічну політику Кремля, режиму Путіна, які не здатні на ефективне функціонування. Вони просто висмоктують із Росії останні соки.
Михайло Самусь, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань
