Від 17-го липня не вщухає скандал з приводу 27 переможців конкурсу на посади керівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань.
Так звана Зовнішня конкурсна комісія відібрала туди цілу низку осіб з сумнівним минулим. Як мінімум, з сумнівним походженням майна, вартість якого неспівставна з їхніми доходами на попередніх місцях роботи. Проте діамантом в короні майбутніх борців зи злочінністю в регіонах може стати нинішній заступник голови Окружного адмінсуду Києва Євген Аблов.
Свою кришталеву «чесність» його «честь» довів ще у буремному грудні 2013 року, коли за лічені години задовільнив позов «пересічного» громадянина проти учасників Революції гідності (тому “громадянину”, бачте, барикади заважали гуляти містом) та зобов'язав міліцію і київську владу розблокувати центр столиці. Наслідком судового рішення Аблова стала перша спроба розгону Майдану беркутівцями в ніч проти 11 грудня.
Читайте такожЗавершився конкурс на керівні посади в ДБР – названо 27 переможців
Такий перевірений кадр, готовий стати в лакейську стійку «чего изволите, барин», вочевидь приглянувся і нінішній владі, її уособленню в Зовнішній конкурсній комісії, яка, до слова, складається з цілком внутрішніх народних депутатів, призначенців Кабміну і Адміністрації Президента.
Проте, що взяти з нашої постмайданної влади, яка неодноразово вже довела вірність заповітам Лєгітімного Баті?
А от, здавалося б, Рада громадського контролю – то інша справа. Там-то сидять справжні, непримиренні вороги корупції і адепти світлого євросоюзівського майбутнього України!
Проте хреститися треба, коли здається.
Автор цього тесту теж перехрестився і протер очі свяченою водою, коли побачив мару: ряд, звісно ж, незамовних публікацій на низці великих і малих сайтів про класного пацана, чи то пак – майбутнього борця зі злочинністю і несправедливістю Аблова, який, виявляється, не пальцем роблений – і став “єдиним кандидатом до ДБР, що з власної ініціативи прийшов на засідання Ради громадського контролю” і, мовою публікації на сайті Судово-Юридичної газети, «все пояснил». Про його «подвиг» наприкінці 2013 року, судячи з публікації, журналіст старанного служителя Феміди дипломатично не спитав. Хоча, дарма суддя старався «все объяснить», адже власне громадянам все ясно з ним стало ще майже 5 років тому, після його ухвали про розгін Майдану.
Та до чого тут Рада громадського контролю, спитаєте ви? Та ні до чого, хіба що в неї входить головний редактор тієї самої Судово-Юридичної газети, але то ж дрібниці, правда?
Як і «дрібниці» те, що сьогодні на зустрічі з головою ДБР Романом Трубою жоден з членів РГК не поцікавився, як йому працюватиметься з таким цінним кадром, і чи не хоче він, бува, його не затвердити.
А підстав не захотіти Труба має – адже “громадськість” в особі Ради ніби і не проти.
Не маємо сумніву, що і спецперевірку Аблов пройде «на ура». А чому б не пройти, коли за розгін Майдану ні в Ради правосуддя, ні в прокурорів, ні в Вищої кваліфкомісії суддів за майже 5 років питань не виникло, і працює він собі суддею, як і за часів злочинної влади?..
А нам – громадянам цієї країни – вчергове згодували лайно у вигляді «незалежного» органу, “відстоюватиме” правосуддя.
Так і живемо.
Дмитро Хилюк
