Чому не працює Будапештський меморандум

Сергій Панасюк
06:50, 14 травня 2019
Політика
2959 0
Думка

Тема Будапештського меморандуму вже неодноразово «мусувалася» та «розжовувалась» в багатьох ЗМІ різними експертами. І вам напевно дивно, що знову за неї хтось «взявся». Проте, мені здається, що дуже часто аналіз «Будапештського меморандуму» (далі - Меморандум) відбувався заполітизовано та/чи «однобоко».

Активна фаза дискусій та ажіотаж щодо дії та положень Меморандуму почалися з початком збройної агресії РФ та її бойовиків проти України. Постало питання про невиконання положень Меморандуму з боку Росії та зобов’язань (допомоги) з боку інших підписантів.

Багато хто думає, що Меморандум це самостійний документ. Проте, це не зовсім так

Я ж спробую дати зрозумілий кожному, абсолютно безпристрасний аналіз положенням Меморандуму та прояснити всі нюанси, як я їх бачу – «In My Humble Opinion».

Треба почати з того, що багато хто думає, що Меморандум це самостійний документ. Проте, це не зовсім так. Як стає зрозуміло з самої назви («Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї»), він є додатковим документом до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (далі - Договір).

Договір є міжнародним документом, який має на меті не допустити ядерну війну та вжити всі можливі заходи для забезпечення безпеки народів, ратифікований 188 країнами-членами Організації Об’єднаних Націй (ООН).

Цікаво, що в останньому абзаці Договору, міститься нагадування про те, що відповідно до Статуту ООН, держави, в своїх міжнародних відносинах, повинні утримуватися  від  загрози  силою  чи  її  застосування проти територіальної    недоторканості   або   політичної   незалежності будь-якої держави.

Тобто, вже два міжнародних документа (навіть без меморандуму) кажуть про заборону членам ООН нападати на інших членів.

А порушення відповідних міжнародних договорів є підставою для розгляду даного питання в Раді Безпеки ООН та в Міжнародному Суді.

Нагадаю, що сторонами Меморандуму є: Україна, Сполучене Королівство   Великої Британії та Північної Ірландії, Сполучені Штати Америки та Російська Федерація.

Читаємо перший абзац і одразу – «бінго»! Сторони зобов’язуються поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, та ще й відповідно до принципів Заключного акту НБСЄ (сучасна назва - ОБСЄ). Ще один міжнародний документ (вже третій, не враховуючи Меморандум), що був порушений Кремлем.

Другий абзац, як то кажуть, взагалі «по Фрейду»: «… Сторони [Авт.] підтверджують їх зобов'язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України,  і  що  ніяка  їхня  зброя  ніколи  не буде використовуватися  проти  України…».

Абзац четвертий: «… Сторони [Авт.] підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об'єднаних  Націй  з метою надання допомоги Україні…  в  разі,  якщо Україна стане жертвою акту агресії…».

Ще б додати: «… агресії з боку сторони-гаранта даного Меморандуму…». Було б смішно, якби не так сумно (чи – жахливо).

Навіть якщо б не було Меморандуму, напавши на Україну, Росія порушила три міжнародних документи

А от у випадку порушення зобов’язань, відповідно до Меморандуму, Сторони повинні проводити консультації. 

Як ми бачимо, зобов’язання дуже «конкретні», а от механізм їх виконання – не дуже. Або переговори (з агресором), або звернення до Ради Безпеки ООН, де Росія має право вето.

Та найголовніше, на чому я намагався акцентувати вище: навіть якщо б не було Меморандуму, напавши на Україну, Росія порушила три міжнародних документи.

Вимагаючи міжнародної реакції (та реакції «гарантів») на дії Росії, ми, по суті, вимагаємо виконання додатку до договору, не враховуючи те, що сам договір та інші міжнародні документи були сплюндровані міжнародним злочинцем та «володарем права на вето».

На мій погляд, ми маємо зрозуміти, що весь світ намагається уникнути повномасштабної Третьої Світової Війни та не злити «навіженого сусіда», дбаючи про власні інтереси, громадян та політичні рейтинги. Проте, міжнародна спільнота напевно забула, для чого створювалася ООН та яким був сумний досвід «Ліги Націй».

З іншого боку, якщо посудити прагматично, не існує (і напевно не може існувати) безпристрасного «міжнародного поліцейського», який би міг «вгамувати» міжнародного «розбишаку», тим паче з такими ресурсами (і природними, і військовими), без ризику розпочати повномасштабну світову війну.

От і маємо, що «Будапештський меморандум» - лише крапля в морі міжнародної правової несправедливості, чи наляканості, а може й імпотенції.

Сергій Панасюк, конституціоналіст, кандидат юридичних наук, професор кафедри Українсько-Американського Університету Конкордія

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter