Якщо аналізувати свідчення представників Росії на суді в Гаазі, то можна сказати, що вони там з усім, що вони наговорили, виглядали дуже непереконливо. Крім того, вони виглядали невдоволеними своєю місією і ситуацією, адже на конкретні факти аргументів для їх заперечення у російської сторони немає.
Поки що росіяни намагаються чіплятися за окремі абсолютно дріб’язкові зачіпки формального порядку. Наприклад, вони вимагають довести, що люди, які запустили «Бук», планували збити саме мирний літак, а не військовий (ніби «невстановлені особи», які хочуть збити військовий літак, не є терористами!). При цьому представники Росії навіть не пробують спростувати сам факт наявності злочину.
Крім того, деякі заяви російської сторони носять характер відвертих образ суду. Наприклад, такою образою є слова про те, що всі озброєння, які використовуються бойовиками на Донбасі, не надіслані з Росії, а знайдені в якихось шахтах і пролежали там ще з радянських часів. Перепрошую! Але ж є море фактів, в тому числі, встановлених ОБСЄ та наземними розвідками, про знайдені російські озброєння, на кшталт новісінького (судячи з маркування), виробленого у Росії «Шмеля», який використовується російськими військовими, а в Україні взагалі не випускається. До того ж, Росія сама підписала Мінські домовленості, де чітко зафіксовано, що РФ зобов’язується вивести з території Донбасу озброєння, яке вона туди поставила. І в тому переліку озброєння, яке РФ має забрати, числяться такі найменування, яких Україна за всю свою історію ніколи не мала.
Деякі заяви російської сторони носять характер відвертих образ суду. Наприклад, такою образою є слова про те, що всі озброєння, які використовуються бойовиками на Донбасі, не надіслані з Росії, а знайдені в якихось шахтах і пролежали там ще з радянських часів
Таким чином, є офіційні документи, затверджені самою Росією, є напівофіційні документи, є свідчення, є дані, встановлені офіційно, але представники Росії кажуть в Гаазі, що все озброєння у бойовиків — знайдене у шахтах, а Росія до нього не має жодного відношення.
Такі речі можна розглядати як свідчення того, що до суддів ставляться як до останніх ідіотів.
Виходячи з практики діяльності цього суду, на мою думку, по цій справі можна прогнозувати такий результат, як був у випадку «Нікарагуа проти США» — чотирнадцять проти одного. Адже, в даному випадку, у складі суддів є один російський… Можна передбачити, що він, не зважаючи на юридичні обставини і присягу, все одно буде відстоювати не правову позицію, а буде виконувати волю Російської Федерації. Але ймовірність того, що всі інші судді будуть діяти за аргументами (а в цьому суді не має права вето), є дуже велика.
Тому, думаю, рішення суду будуть такі, як хоче Україна. Питання тільки в тому, наскільки швидкими будуть ці рішення, і наскільки повно буде врахована вимоги України.
Але, зазначу, що цей процес значить більше, ніж результат.
Найбільше, що зараз цікавить Україну - рішення про те, які попередні застережні заходи ухвалить суд. Вони для нас є неймовірно важливими. Адже мають зобов’язати Росію до цілої низки конкретних дій: не порушувати права людини, не порушувати національні, освітні тощо права (найбільше це стосується кримських татар у Криму), не здійснювати акти вибіркового юридичного переслідування за національним чи релігійним принципом, припинити постачання озброєння на Донбас, вивести наявні озброєння, припинити фінансування бойовиків, вивести з окупованих територій своїх інструкторів, військових тощо.
Якщо ж Росія, як і раніше, чинитиме по-своєму, всупереч попереднім застережним заходам, це буде той рідкісний прецедент, коли країна відмовляється виконувати рішення Міжнародного суду ООН
Після того, як таке рішення буде винесено, воно теж, згідно зі Статутом Міжнародного суду ООН, є обов’язковим до виконання. І якщо Росія хоча б частково виконає це рішення, для нас це буде позитив — адже збережуться життя наших людей.
Якщо ж Росія, як і раніше, чинитиме по-своєму, всупереч попереднім застережним заходам, це буде той рідкісний прецедент, коли країна відмовляється виконувати рішення Міжнародного суду ООН (тим більше, країна, яка є членом радбезу ООН). У такому разі по відношенню до Росії почне застосовуватися формулювання «країна-ізгой». Адже для всього світу країна, яка не виконала рішення суду ООН, є поза нормами міжнародного права. Тоді новій адміністрації Трампа буде дуже важко підігрувати такій країні, а будь-якій країні Євросоюзу дуже важко буде пояснити, чому вона виступає за зняття санкцій з Росії, якщо та не виконує рішення Міжнародного суду ООН.
«Нормандський формат», Мінські угоди — все це є лише домовленостями… А от невиконання рішення суду буде справжнім міжнародним злочином з боку РФ.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із міжнародних питань
