У Верховній Раді зареєстровано проект закону про внесення змін до Закону "Про санкції" (№ 7438), автори якого пропонують дозволити парламенту самому застосовувати санкції проти іншої держави та передбачити санкції у вигляді розірвання дипломатичних відносин.
Текст законопроекту розміщено на сайті парламенту.
Його авторами є ряд народних депутатів із фракцій "Блок Петра Порошенка", "Народний фронт", Радикальної партії, "Батьківщина", "Самопоміч", групи "Воля народу" та позафракційні.
Законопроектом пропонується встановити, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймає Верховна Рада шляхом прийняття відповідного закону чи Рада національної безпеки та оборони за пропозиціями президента України, Кабінету міністрів, Національного банку України, Служби безпеки України.
Читайте такожВолкер: санкції проти Росії необхідно зберігати
Якщо рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій приймає РНБО, то таке рішення вводиться в дію указом президента.
У чинних нині нормах зазначається, що пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою, президентом, Кабміном, Нацбанком та СБУ.
Згідно із законопроектом, у випадку, якщо Генеральна асамблея, Рада безпеки ООН, Рада Євросоюзу прийняли рішення про застосування санкцій з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, президент України одноособово приймає рішення про застосування аналогічних за змістом санкцій протягом одного місяця з дня їхнього застосування.
Законопроектом також вносяться зміни до положень щодо підстав для застосування санкцій.
До переліку додаються такі підстави як порушення іншою державою прав закордонних українців та незаконне ув’язнення громадян України; порушення іншою державою прав людини для цивільного населення на тимчасово окупованій території, визначених ІV Гаазькою конвенцією від 5 (18) жовтня 1907 р., ІV Женевською конвенцією від 12 серпня 1949 р. та І Додатковим протоколом від 8 червня 1977 р. до Женевських конвенцій 1949 р.
До цього переліку також додається порушення прав військовополонених, встановлених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р., з числа військовослужбовців Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів.
Йдеться і про факти порушень міжнародних договорів у сфері прав людини за умови, якщо такі договори були обов’язковими для іноземної держави на момент вчинення порушення.
Зміни вносяться і до переліку видів санкцій. Одним із них пропонується визначити часткове або повне зупинення дії чи припинення дії міжнародних договорів, тоді як у чинному положенні йдеться про припинення дії міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.
До переліку вноситься новий пункт - часткове чи повне розірвання або зупинення дипломатичних і консульських відносин.
Крім того, прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту передбачено рекомендувати президенту невідкладно застосувати санкції, які відповідають за змістом та обсягом санкціям, які застосувала Рада ЄС у відповідь на дії, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України.
Як ідеться в пояснювальній записці, "перешкодою" для застосування санкцій в Україні є складність процедури застосування санкцій, яка включає подання пропозицій РНБО, їхнє прийняття президентом і затвердження ВР.
"Саме через такий громіздкий механізм досі не застосовані секторальні санкції до РФ як держави-агресора. Тож у проекті запропоновано спростити процедуру застосування санкцій шляхом надання відповідних повноважень одночасно президенту як главі держави та верховному головнокомандувачу і Верховній Раді як органу державної влади, який визначає основи зовнішньої та внутрішньої політики України", - заявляють автори.
У пояснювальній записці йдеться, що застосування санкцій у міжнародному праві прийнято розглядати як один із способів реалізації державою права на самооборону, закріпленого у статті 51 Статуту ООН.
"Тому санкції, застосовані щодо іноземної держави чи особи для захисту державою прав та свобод своїх громадян, є засадничим питанням зовнішньої політики держави. З огляду на це, надання Верховній Раді повноважень щодо застосування санкцій цілком відповідатиме її конституційним повноваженням щодо визначенням засад зовнішньої політики", - йдеться у тексті.
