Нещодавно радник ватажка «ЛНР» Родіон Мірошник з’явився в ефірі загальноукраїнського телеканалу «НАШ», що, звісно, викликало обурення частини українського суспільства. Але власник телеканалу Євгеній Мураєв, коментуючи появу в ефірі цього скандального гостя, заявив, що канал не порушив закон, бо ніхто у світі, як власне і сама Україна, офіційно не визнав «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями.
Цей інцидент є яскравим прикладом гібридності. У цьому випадку термінологічна невизначеність дозволяє по-різному трактувати одне й те саме явище. А юридичне трактування характеру цих утворень повністю не збігається з суспільною оцінкою.
З суто юридичної точки зору, Мураєв абсолютно правий. Адже є лише певні натяки – підкреслюю, саме натяки – у рішенні Верховної Ради, яка побіжно називає організації «ЛНР» і «ДНР» терористичними. Немає жодного ухваленого документа, який би закріпив офіційну позицію України, яка представлялася б і на міжнародному рівні, і якої б дотримувалися всі українські органи державної влади. Виходить, про терористичність цих організацій у нас мимохідь згадується лише в одній постанові Верховної Ради, а це є недостатньою підставою і недостатнім документом для того, щоб не було різночитання, і «Л/ДНР» вважалися терористичними.
Разом з тим, є інші документи, зокрема, закон «Про особливий статус Донбасу», які визнають території так званих «ЛНР» і «ДНР» районами України, які тимчасово непідконтрольні Києву. Якщо сама Україна не визнає їх терористичними організаціями, то, відповідно, ніхто світі не визнає їх такими.
Всі знають, що на Донбасі йде війна між Росією та Україною, що представники «ЛНР» і «ДНР» є маріонетками Кремля, що повністю відпрацьовують позицію Росії, яка діє відверто агресивно щодо України
Отже, всі, хто проживає на непідконтрольних територіях, формально і юридично є громадянами України, а не терористами. Навіть ті люди, які отримали російський паспорт, але досі мають і український, теж лишаються громадянами України, а, відтак, можуть претендувати на пенсії, права і свободи, тому що юридично вони залишаються українськими громадянами. І будь-який громадянин України може виступати в ефірі загальнонаціонального телеканалу.
Проте суспільна оцінка цієї ситуації повністю протистоїть юридичний. Всі знають, що на Донбасі йде війна між Росією та Україною, що представники «ЛНР» і «ДНР» є маріонетками Кремля, що повністю відпрацьовують позицію Росії, яка діє відверто агресивно щодо України. Ставлення суспільства до таких людей, звісно, як до терористів. І, значить, абсолютно неприпустимо, щоб їхня позиція була представлена в ефірі загальнонаціонального українського телеканалу. Принаймні 60% громадян України вважають це неправильним і непотрібним, а також переконані, що представники «Л/ДНР» мають обмінюватися думками у спеціально створеній Тристоронній контактній групі у Мінську, цього цілком достатньо – немає потреби, щоб їхня позиція була представлена широко на всій території України.
Але проблема в тому, що за часів правління і Порошенка, і Зеленського юридична позиція ні на крок не наблизилася до суспільної. Ускладнює ситуацію й те, що близько 30% українців щиро не вважає представників «ЛНР» і «ДНР» ані терористами, ані порушниками закону. Саме ці люди відверто голосують за ОПЗЖ та інші проросійські сили. І, хай там як, але на думку цих людей ми теж повинні зважати, бо вони також є членами нашого суспільства.
Проблема в тому, що за часів правління і Порошенка, і Зеленського юридична позиція ні на крок не наблизилася до суспільної
Одразу після перемоги на президентських виборах Володимира Зеленського були спроби врегулювати цей момент, аби унеможливити появу таких людей на екранах телевізорів. Ще за часів Володимира Бородянського, який був міністром культури, молоді і спорту, були спроби ухвалити закон, який би впорядкував ці питання. Але суспільство все те, що пропонувалося, тоді не сприйняло.
Тепер же у Контактній групі представники ОРДЛО запропонували власний план розв’язання проблеми Донбасу, де вони визнають себе частиною унітарної України і бажають отримати «особливий статус» лише на певний термін, a не на все життя. Якщо ми погоджуємося на такі умови, то ми не можемо прийняти жодного закону, який би був жорстким щодо недопущення представників «Л/ДНР» в інформаційний простір України. Адже цього не зрозуміють наші зовнішні партнери. А ми, на жаль, економічно і політично дуже залежні від них.
Втім, проблему появи представників «Л/ДНР» в ефірах українських телеканалів можна вирішити виключно законодавчим шляхом, наприклад, прописати окремим законом, що поки проблема Донбасу існує, представники «ЛНР» і «ДНР» не мають права з'являтися на українському телебаченні. Але наша влада на це не піде, тому що це викличе величезний спротив західних партнерів та питання у частини нашого суспільства. Тож, здається, у неї зв'язані руки.
Проблему появи представників «Л/ДНР» в ефірах українських телеканалів можна вирішити виключно законодавчим шляхом, наприклад, прописати окремим законом, що поки проблема Донбасу існує, представники «ЛНР» і «ДНР» не мають права з'являтися на українському телебаченні
Виникає питання: чи означає це, що слідом за Мірошником в ефірі українських телеканалів можуть з'явитися і самі ватажки «ЛНР» і «ДНР»? Певні інструменти, за допомогою яких можна вплинути на ситуацію, все-таки є. Зокрема, впливати на це можуть Національна рада з питань телебачення і радіомовлення та СБУ, які мають механізми попередження, профілактичних бесід тощо.
Тож, якби у влади було бажання, зробити певні кроки в цьому напрямку цілком можна було б. Але, на жаль, усі ці ради та служби діють недолуго та непрофесійно. А непрофесіоналізм, який панує у владі, не передбачає розумних дій, які б допомогли досягнути бажаного результату.
Олександр Кочетков, політичний аналітик
