Два останні дні Київ приймав гостей. І якщо прем'єр Великобританії Борис Джонсон і президент Франції Еммануель Макрон вже приїжджали, то канцлер Німеччини Олаф Шольц з моменту свого вступу на посаду відвідав Україну вперше. Безумовно, це, певною мірою, знаковий візит.
Нагадаю, що попередній можливий візит канцлера Німеччини до Києва не відбувся нібито тому, що в Україні в квітні відмовилися приймати федерального президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра. Той факт, що в червні Шольц побував в Україні, свідчить, що всі непорозуміння між німецькою та українською сторонами були вирішені.
У чому ще важливість цього візиту?
Вчорашні візитери - Італія, Франція і Німеччина - підтримають надання Україні статусу кандидата в члени ЄС. У цьому сумнівів немає.
Політики такого масштабу, які заявили цю позицію публічно, навряд чи будуть її змінювати. Але проблема в тому, що є інші країни, у яких до такого рішення є застереження.
Зокрема, Нідерланди і Данія. Чи вдасться знайти з ними компроміс? Вони підтримують Україну в протистоянні з Росією. Але щодо кандидатства в ЄС ще є певні сумніви. Тому впевненість не на 100%, а на 75-80%.
Ще один важливий момент - Франція і Німеччина – найбільші держави ЄС з точки зору економіки. А Україна, крім військової допомоги, потребує і фінансової. В умовах війни ми зазнаємо великих втрат, і без допомоги буде складно зберігати економічну і соціальну стабільність в державі.
У цьому контексті не дивна поява в німецькій пресі інформації, що Еммануель Макрон, Олаф Шольц і Маріо Драгі стурбовані погіршенням економічної ситуації в Європі через війну в Україні, тому в кулуарах офіційних зустрічей могли закликати президента України Володимира Зеленського сісти за стіл переговорів з президентом РФ Володимиром Путіним.
Ці три держави дійсно виступають за якнайшвидше закінчення війни. Тому впевнений, що такі розмови були.
З одного боку, тому, що був присутній глава уряду Італії.
А саме Італія на сьогодні - єдина держава, яка надала якийсь "мирний план" з вирішення війни.
Нагадаю, що цей план повністю суперечить українським національним інтересам і його єдина мета – зберегти "морду обличчя" Путіну. Однак Володимир Зеленський вже неодноразово заявляв, що ні про які поступки територією і мови бути не може.
З іншого боку, Німеччина, Франція та Італія – критично залежні від поставок російських енергоносіїв. Керівники цих країн розуміють, що переговори, узгодження позицій сторін, займають час. Тому й розпочали цю дискусію про "примирення" заздалегідь, до початку опалювального сезону.
І ще один момент не варто випускати з уваги. Напередодні цього візиту в ЄС було проведено опитування про ставлення європейських громадян до війни в Україні. Мовляв, що вони більше хочуть: щоб вона закінчилася якомога швидше, або щоб восторжествувала справедливість. Цікаво, що в тій же Німеччині набагато більше громадян виступають за те, щоб війна закінчилася якомога швидше. А перемога України, що було б справедливо, не така й важлива. Вони не хочуть втягування в конфлікт, і це вміло використовує Олаф Шольц у своїй політиці. Саме тому жодна одиниця важкої техніки з Німеччини так і не була відправлена в Україну, незважаючи на численні обіцянки.
Максим Ялі, кандидат політичних наук, магістр зовнішньої політики, професор кафедри міжнародних відносин, інформації та регіональних студій Національного авіаційного університету, член-кореспондент Академії політичних наук України
